Закінчивши у 1932 р. Київський інститут народної освіти, А. Малишко працював учителем в Овручі. Відслуживши рік у армії, переїхав до Харкова й працював журналістом.
Протягом 1935-1940 рр. А. Малишко видав збірки: «Батьківщина»(1936), «Лірика», «З книги життя»(1938), «Народження синів»(1939), «Листи червоноармійця Опанаса Байди», «Березень», «Зоревідні», «Жайворонки»(усіу 1940р.). У цей же період написав поеми «Трипілля»(надруковано лише уривки), «Ярина», «Кармалюк», «Дума про козака Данила».
У 1941-1944 рр. А. Малишко служив військовим кореспондентом у газетах «Красная Армия», «За Радянську Україну», «За честь Батьківщини», де виступав і як поет, і як публіцист. Видав сім збірок поезій: «До бою вставайте!»(1941), «Україно моя!»(1942, виходила двічі), «Понад пожари»(1942), «Слово о полку»(1943), «Битва»(1943), «Полонянка»(1944), «Ярославна»(1946). Героїко-трагічний пафос циклу з п'яти віршів «Україно моя!», написаного у 1941 р., передавав щирий особистий біль поета за рідну землю, віру в її визволення. «Україно моя!»— одне з найяскравіших поетичних явищ років війни.
У 1944-1947 рр. А. Малишко працював відповідальним редактором журналу «Дніпро».
За поему «Прометей»поет у 1947 р. отримав Сталінську премію.
У 1950 р. з'явилась збірка «За синім морем», написана після відвідин поетом Канади та США разом з групою діячів культури. Наступного року він отримав за неї Сталінську премію.
Новий і практично найбільш продуктивний етап у творчості поета почався у середині 50-х рр. У збірці «Що записано мною»(1956) містяться тексти відомих пісень: «Знову цвітуть каштани», «Пісня про Київ», «Як на дальнім небосхилі»; у збірці «Серце моєї матері»(1959)— «Пісня про рушник», «Ми підем, де трави похилі»; у збірці «Полудень віку»(1960) — «Вчителька». У їх озвученні поету допомагали такі музичні корифеї, як брати Майбороди, Л. Ревуцький, П. Козицький, М. Вериківський, А. Штогаренко, С. Козак, О. Білаш.
Протягом 1961-1970 рр. вийшли збірки «Листи на світанні»(1961), «Прозорість»(1962), «Дорога під яворами»(1964), «Рута»(1966), «Синій літопис»(1968), «Серпень душі моєї»(1970).
17 лютогоЛ970 р. А. Малишко помер.
За своє життя поет видав близько сорока збірок. Не всі вони мають однакову художню вартість. Але найголовніше те, що в українську літературу А. Малишко увійшов як поет-пісняр, бо пісні на його вірші вже давно сприймаються як народні.
Основні твори: «Пісня про рушник», «Чому, сказати, й сам не знаю...»(«Стежина»), «Вогник», «Приходять предки», «Роздум», «Кобзарик», «Про майстра», «Вершник», «Київський вальс», «Ми підем, де трави похилі...», «Ти, моя вірна любов», «Вчителько моя», «Гаї шумлять біля потоку», «Журавлі», «Білікаштани», «Колискова», «Пролягладоріженька».