БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ (1909-1937)
Вірші Антонич почав писати ще дитиною, але перебував тоді майже виключно в польському оточенні, тому ранні твори писав по-польськи.
Восени 1928 р. Антонич переїхав до Львова і вступив до Львівського університету. Цей етап життя мав вирішальне значення для розвитку його творчої особистости, бо хоч університет був польський, велика частина його студентів були українськими інтелігентами. Вони заохочували молодого поета писати по-українському і допомагали йому вивчити українську літературну мову. Перші свої українські вірші Антонич читав у колі студентів-українців. Перша збірка «Привітання життя»вийшла 1931 р., потім з'явились «Три перстені»(1934), «Книга Лева»(1936). По смерті поета побачили світ збірки «Зеленаєвангелія», «Ротація»(обидві 1938).
Незважаючи на активну поетичну діяльність і важкий процес засвоєння літературної мови, поет знаходив час на розробку різних жанрів та на публіцистику. Він виступав з доповідями про українську та зарубіжну літературу, робив переклади, писав статті та рецензії під псевдонімом Зоїл, публікував сатиричні фейлетони та пародії, у «Дажбозі»вів літературну хроніку. Крім того, Антонич пробував свої сили у прозі та драматургії. Залишилася його незакінчена новела «Три мандоліни»та великий фрагмент повісти, яка мала б називатися «На другому березі». Він склав лібретто до опери «Довбуш», яку збирався написати Антон Рудницький. Варто відзначити й редакторську діяльність: Антонич деякий час редагував журнал «Дажбог», а також журнал «Карби»(разом з Володимиром Гаврилюком). Крім того, Антонич малював, грав на скрипці і складав музику. Ці галузі мистецтва, особливо малярство, дуже сильно вплинули на його лірику.
Помер Антонич на двадцять восьмому році життя. Розвилося запалення сліпої кишки: на жаль, коли поет уже одужував, його перевтомлене довгою й виснажливою лихоманкою серце не витримало.
Б. Рубчак зазначає: «Антонич-поет народжувався трудно. Але знайшовши свій справжній творчий шлях, пішов ним семимильними кроками. В його перших віршах надто ще елементарна, і тому художньо цілком нецікава, боротьба з мовою, а також боротьба з силабо-тонічною метричною системою. Помітна формальна невикінченість та тематична невишуканість. Також видно неплідний вплив старших західноукраїнських поетів, особливо Богдана Лепкого. Але час від часу зустрічаємо в них раптово блискучий образ, що силою та незвичайністю нагадує «пізнішого»Антонича. Бачимо, що Антонич як поет починав з нічого — і тому його пізніший метеоричний зліт у найвищі сфери поетичного мистецтва був справді гідний подиву. Добрий літературний смак і висока поетична культура молодого автора не дозволили йому друкувати ранніх творів: більшість із них залишилися в рукописах».
«Привітання життя»— єдина збірка, де Антонич, експериментуючи, звертає головну увагу на «слухову»образність. Уже в другій збірці «Три перстені»він продемонстрував, що він передусім «образотворчий», а не «піснетворчий»поет, і до систематичного озвучування поезії більше не повертався, воліючи зосереджуватися на будуванні образів.
У другій збірці «Три перстені»Антонич стає вже завершеним поетом-майстром: він не так продовжує, як цілком міняє свій шлях, насправді розвиваючи техніку і кольорит єдиного твору — «Зеленої елегії». Антонич вирішує, що цей новий напрям буде його справжнім шляхом.
У наступній збірці, «Книзі Лева», лейтмотив природи значно поглиблюється. Тут також виступає мотив, що його критики більш або менш слушно назвали Антоничевим «пантеїзмом». Поет щораз частіше ототожнює існування свого ліричного героя з існуванням природи, особливо рослинної.
Дуже цікавий і важливий етап у розвитку поета Антонича становить збірка «Ротації», яка побачила світ по його смерті. У багатьох формальних і поетичних аспектах вона відрізняється від головного русла таланту поета. Урбаністичні теми були в нього й раніше, але тут місто стає вже своєрідним символом «антиприроди», в противагу до «оприродненого»села «Трьох перстенів». Створене людським інтелектом страховиддя сковує цриродні зростання та буяння, а з ними і людське щастя. У цій збірці вже нечасто зустрічаються урочисті гімни святкування життя. У високомайстерних, часом гротескових, саркастичних чи моторошних образах постають своєрідні апокаліптичні візії міста-марева, міста-пекла.
Основні твори: збірки віршів «Привітання життя», «Три перстені», «Книга Лева», «Зелена євангелія», «Ротації».
