Узимку 1881 р. в Луцьку на річці Стир у сильний мороз Леся промочила ноги в крижаній воді. Спочатку родина думала, що звичайна простуда та її наслідок ревматизм швидко минуть. Коли показали хвору київському хірургу, той поставив невтішний діагноз — туберкульоз кісток.
Через хворобу до школи дівчина не ходила, та завдяки самоосвіті, надзвичайним здібностям до мов, літератур, історії стала високо ерудованою у цих галузях знань. Леся, попри страшні болі в кістках, продовжувала грати на фортепіано, малювала, знала майже всі основні європейські мови, а також старогрецьку й латинську — усього понад десять мов. У19 років написала для своєї молодшої сестри книжку «Стародавня історія східних народів», видану в 1918 р. як підручник для національної школи.
Під впливом арешту тітки Олени Антонівни Косач, яка належала до київського гуртка «бунтарів», Леся пише в 1881 р. вірш «Надія».
З 1882 р. постійним місцем проживання родини стало с. Колодяжне поблизу м. Ковеля. Саме тут, на Волині, формується любов Лесі до краси природи, якою пізніше буде наскрізно просякнута вся її поетична творчість.
У 1884 р. у львівському журналі «Зоря»були опубліковані два вірші юної поетеси «Конвалія»і «Сафо». Вперше з'являється псевдонім — Леся Українка (його вона обрала під впливом прикладу дядька Михайла Драгоманова, який користувався прибраним ім'ям Українець).
У 1886 р. у Львові окремою книгою вийшли два оповідання М. Гоголя «Запропаща грамота»і «Зачароване місце»в перекладі Лесі Українки.
З того часу Леся активно друкується в журналах «Зоря», «Дзвінок», «Народ», «Житє і слово».
У 1892 р. у Львові виходить українською мовою «Книга пісень»Г. Гейне, куди ввійшли 92 переклади його творів, здійснені Лесею Українкою, а наступного 1893 р. виходить збірка поезій «На крилах пісень». З цього року поетеса перебуває під таємним наглядом за постійне спілкування з особами, які були в засланні або займались антиурядовою діяльністю.
Улітку 1894 р. Леся Українка відвідала дядька М. Драгоманова в Софії, познайомилася з емігрантами, з болгарськими культурними діячами, багато прочитала того, чого не могла дістати вдома.
У 1899 р. виходить збірка «Думи і мрії».
Важким випробуванням для поетеси стали хвороба і смерть від туберкульозу С. Мержинського в 1901 р. їхні взаємини відбиті в поезіях «Порвалася нескінчена розмова», «Твої листи завжди пахнуть зов'ялими трояндами..*», «Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти», «Я бачила, як ти хиливсь додолу». Над ліжком смертельно хворого Мержинського Леся за одну ніч написала драматичну поему «Одержима».
У 1902 р. вийшла збірка поетеси «Відгуки».
У 1903 р. Леся Українка взяла участь у святі відкриття в Полтаві пам'ятника І. Котляревському, зустрілася з багатьма діячами української культури. У цей час вона активно працює як драматург.
25 липня 1907 р. Леся Українка виходить заміж за фольклориста Климента Васильовича Квітку. Цього ж року в неї виявилися симптоми туберкульозу нирок. Поетеса усвідомлює, що з такою хворобою жити їй залишається небагато, тому поспішає писати, мужньо перемагаючи фізичний біль.
1 серпня 1913 р. Леся Українка помирає в м. Сурамі в Грузії. Її тіло перевезли до Києва й поховали на Байковому кладовищі. Похорон поетеси перетворився на велику народну демонстрацію. Поліція заборонила промови, співи, жандарми зрізали на вінках червоні стрічки з написами.
Основні твори: збірки поезій «На крилах пісень», «Думи і мрії», «Відгуки», поема «Давня казка», драма-феєрія «Лісова пісня», драматичні поеми «Бояриня», «Одержима».