Близько 1922 р. М. Бажан, що закінчив Уманський кооперативний технікум, їде до Києва вчитися в Кооперативному інституті, а потім в Інституті зовнішніх відносин. У літературне життя Бажана вводить Михайль Семенко: перший друкований вірш Бажана «Сурма юрм»з'явився у «Жовтневому збірнику панфутуристів»(Київ, 1923). Та куди більше, ніж Семенко, вплинули на юнака експресіоністичні вистави Курбаса в «Березолі», а пізніше авторитет видатного українського письменника Олександра Довженка, з яким Бажан познайомився, працюючи у ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління). М. Бажан загалом був одним із перших відкривачів і захоплених пропагандистів геніального кіномистецтва Довженка, а пізніше видав книжку про нього.
Листи Хвильового до літературної «молодої молоді»та запекла дискусія навколо них призводять до остаточного розриву М. Бажана з футуризмом, і він опиняється в числі 25 «вільних академіків», що утворили ВАПЛІТЕ. Роки життя в Харкові та плідної співпраці з М. Хвильовим і «романтиками вітаїзму»під постійним вогнем партійної критики були для М. Бажана найпліднішими творчими роками.
Перша книжка поезій Бажана «17-й патруль»(1926) відчутно позначена впливами футуризму, конструктивізму, завдяки яким Бажан уник затертих шаблонів української поезії попереднього періоду.
У другій книжці «Різьблена тінь»(1927) Бажан відмовляється від футуризму, шукаючи свій власний експресіоністично-бароково-романтичний стиль та охоплюючи велике коло українських тем. Усе це була лише підготовка до справжньої сенсації в літературі того часу — книжок «Будівлі»(1924), «Дорога»(1930), підсумкової збірки «Поезії»(1930), а також великої історичної поеми «Сліпці»(нам доступні лише дві її перші частини, третя, заключна, була написана, але загублена під час війни).
1928 рік був найпліднішим у творчому житті М. Бажана. Крім «Гетто в Умані», в цьому році він написав монументальні «Будівлі»— трилогію готичного собору, барокової української брами і модерного будинку. Це натхненна синтетична анатомія трьох різних світів, стилів, душ; спроба (щоправда, не цілком успішна) поєднання готичного спіритуального пориву вгору із всеохопною земною силою бароко.
Того ж 1928 р. була створена і поема «Розмова сердець»— пристрасна дискусія з одвічним «всеросійським»ідеологом, нищівна відповідь на його «всеросійські»і всесвітні претензії з його місією «світового городовика»(поліцая), що радий би сповідати у своїх поліційних участках «грішників»з усього світу. Тут математично точно схоплена і реконструйована поетичними засобами структура і суть найбільш непроглядного, замаскованого явища, що складалося віками — від Петра І до Йосипа Сталіна.
Поема «Гофманова ніч»(1929) — вершинне втілення індивідуального стилю М. Бажана — являє образ і ритм душі поета, придавленого прусською бюрократично-феодальною та суспільною тюрмою. Гофман учинив романтичний бунт і від «смерти ще раз видер кипучу ніч з надхненням і вином», щоб потім знову піти на дно буднів своєї мертвотної доби. Поема Бажана має гіркий автобіографічний присмак.
Ця ж гіркість відчувається в найбільшому за розміром, а може, й вартістю творі Бажана — історичній епічній поемі «Сліпці». Поет, озброївшись великим історичним матеріалом і велетенським специфічним словником, малює цех сліпих кобзарів XVIII сторіччя.
Поеми «Число»(1931), «Смерть Гамлета»(1932) — твір, цікавий для вияснення комплексу чи проблеми гамлетизму в Бажановій творчості, — уже позначені компромісом із переможеним ворогом.
М. Бажан був майстром поетичного перекладу. Він перекладав грузинських (Руставелі, Гурамішвілі), узбецьких (А, Навої), бенгальських (Р. Тагор), російських (Пушкін, Маяковський), білоруських (Я. Купала, М. Танк), польських (Міцкевич, Словацький, Нервід, Івашкевич) поетів. Незрівнянний переклад поеми Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі»вважають найдосконалішим у слов'янській літературі.
Помер Микола Бажан у 1983 р.
Основні твори: «Майстер залізної троянди», «Політ крізь бурю», «Гетто в Умані», «Розмова сердець», «Гофманова ніч», «Сліпці», «Клятва», «ДанилоГалицький», «Сталінградський зошит», «Англійські враження».
