У 1946 р. майбутній письменник вступив на філологічний факультет Дніпропетровського університету. Закінчивши університет у 1951 p., розпочав діяльність журналіста.
У 1957 р. П. Загребельний видав збірку оповідань «Учитель», повість «Дума про невмирущого», наступного року — збірку «Новели морського узбережжя».
У 1959 р. письменник розпочав пригодницько-політичну дилогію, видавши перший роман «Європа 45». У1961-1963 pp. Загребельний, працюючи головним редактором «Літературної газети», видав другу книгу дилогії «Європа. Захід».
Протягом 1960-1980 pp. письменник створив основну частину своїх романів, які принесли йому світове визнання: «День для прийдешнього»(1964), «Диво»(1968), «З погляду вічності»(1970), «Переходимо до любові»(1971), «Первоміст» (1972), «Смерть у Києві»(1973), «Євпраксія»(1975), «Розгін»(1976), «Левине серце»(1978), «Роксолана»(1980), «Я, Богдан»(1983)таін.
Оцінки цих творів були далеко не однозначні: від схвальних до знищувальних. Але саме це засвідчувало, що з'явилися небуденні твори, і автор здобув славу одного з найерудованіших письменників свого часу.
У 1974 р. за романи «Первоміст»і «Смерть у Києві»П. Загребельний отримав Державну премію ім. Т. Шевченка. У 1980 р. його роман «Розгін»був відзначений Державною премією СРСР.
У 1979-1986 рр. П. Загребельний очолював Спілку письменників України. Він був депутатом Верховної Ради СРСР 10-го і 11-го скликань, Верховної Ради УРСР 9-го скликання.
Протягом 1980—1990 рр. письменник видав наступні твори: «Південний комфорт»(1984), збірник «Неймовірні оповідання»(1987), фантастичний роман «Безслідний Лукас»(1989), пригодницьку повість «Ангельська плоть»(1993), повісті «Гола душа»(1992), «Тисячолітній Миколай»(1994), «Юлія»(1997) та ін.
Упродовж багатьох років читачі з великим інтересом зустрічали літературно-критичні та літературознавчі виступи Павла Загребельного, з нетерпінням очікували його нові твори.
П. Загребельний власноруч переробляв окремі прозові твори на п'єси, які були поставлені українськими театрами: «День для прийдешнього»переробив на «Хто за? Хто проти?», а «З погляду вічності»— «І земля скакала мені навстріч». За його сценаріями на Київській кіностудії ім. О. Довженка були зняті художні фільми: «Ракети не повинні злетіти»(1965), «Перевірено — мін немає»(1966), «Лаври»(1974), «Ярослав Мудрий»(1982). Загребельний є автором збірника статей, есе «Неложними устами»(1981).
Основні твори: «Диво», «Первоміст», «Смерть у Києві», «Євпраксія», «Роксолана», «Я, Богдан», «Розгін», «Південний комфорт», «Неймовірні оповідання», «В-ван», «Гола душа», «Безслідний Лукас», «Ангельська плоть», «Тисячолітній Миколай», «Юлія».
