Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем
Шевченко.
Тара́с Григо́рович Шевче́нко (відомий також як Кобза́р, * 9 березня 1814 с. Моринці Київської губернії, тепер в Черкаської області — †10 березня 1861 Санкт-Петербург) — український поет, письменник (драматург, прозаїк), художник (живописець, гравер),громадський діяч, філософ, політик, фольклорист, етнограф, історик, з точки зору багатьох українців — духовний батько сучасного українського народу, людина, яка присвятила своє життя збереженню і поширенню самобутньої народної мудрості тісно пов'язаній з стародавньою православною козацькою культурою і звичаями України.
Член Кирило-Мефодіївського братства. У творах на історичну тему показав боротьбу українського народу проти соціального й національного поневолення.
Дитинство і молодістьЖиттєвий шлях
Народився 25 лютого[1] (9 березня за новим стилем) 1814 року у селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині селоЗвенигородського району Черкаської області) в закріпаченій селянській родині Григорія Івановича Шевченка та Катерини Якімівни Бойко[2] козацького походження. Згідно з родинними переказами його діди і прадіди козакували, служили у Війську Запорізькому, брали участь у визвольних війнах і повстаннях, які відбувалися на Україні XVII—XVIII ст. Ці повстання були жорстоко придушені і нормальне суспільне життя у регіоні Черкащини, Полтавщини, Київщини, Чернігівщини на тривалі роки було порушене.
Викуп
Улітку 1836 він познайомився зі своїм земляком — художником І. Сошенком, а через нього — з Євгеном Гребінкою, В. Григоровичем і О. Венеціановим [50]. Сошенко вмовив Ширяева відпустити Шевченка на місяць з ним, щоб цей час він використав для відвідування зали живопису Товариства заохочення художників [51]. 5 квітня (17 квітня) 1838 Шевченко разом з А. Мокрицьким відвідує Ермітаж, де оглядали твори видатних художників (Ван-Дейка, Рубенса, Веласкеса, Гвідо Рені та інших), говорили про достоїнства їхніх полотен. Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Пан погодився відпустити кріпака за великі гроші - 2500 рублів[52]. Щоб їх здобути, Карл Брюллов намалював портрет Василя Жуковського - вихователя спадкоємця престолу, і портрет розіграли в лотереї, в якій взяла участь царська родина [53]. Лотерея відбулася 22 квітня (4 травня) 1838 року [54], а 25 квітня (7 травня) Шевченкові видали відпускну [55]. Дослідники-мистецтвознавці періоду 1937-1938 років відносять також малярські твори, про які є згадка в повісті Шевченка «Художник», а саме: «Анатомічна статуя Фішера»[56], «Мідас, повішений Аполлоном»[57]; «Едіп, Антігона та Полінік»[58], «Ієзекіїль на полі, всіяному кістками»[59].
