Василь Бобинський (1898-1938)
Василь Петрович Бобинський народився 11 березня 1898 р. в Кристополі (тепер м. Червоноград) на Львівщині у родині залізничника. Освіту здобув у гімназіях Львова та Відня. Брав участь у першій світовій війні: з 1916 року перебував у лавах українських січових стрільців. На цей час припадають і його перші публікації. З 1920 р. Бобинський переходить на бік Червоної Армії і стає комуністом. Опинившись в Києві, він знайомиться з українськими поетами-модерністами, зокрема, з Я. Савченком та Д. Загулом. Восени 1921 р. повертається до Львова, що на той час уже входив до складу Польщі. Займається редагуванням різних легальних й нелегальних видань органів ЦК КПЗУ. Захоплюється французькими поетами-модерністами. Перекладає Артюра Рембо. За свою видавничу діяльність двічі (1923 і 1926 рр.) потрапляє до в'язниці. З листопада 1927 р. Василь Бобинський — редактор місячника «Вікна», довкола якого гуртуються пролетарські письменники Галичини. Завдяки діяльності журналу в травні 1929 р. проводиться перша нарада пролетарських письменників Західної України та формується літературне угрупування «Гроно».Творчість В. Бобинського репрезентує художнє явище, яке історики літератури назвали «стрілецька поезія».
Влітку 1930 p., переслідуваний польською поліцією, В. Бобинський з родиною переїздить до Харкова, де його приймають на навчання в аспірантуру Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АНУРСР. Бобинського сповнює віра у новий шлях, у соціалістичне й українське відродження, що відбудеться в У PCP.
Як і більшість інших письменників групи «Західна Україна», В. Бобинський на початку 30-х років зазнає безпідставних репресій. 25 грудня 1933 р. органами ДПУ був виписаний ордер на його арешт. В «Анкеті звинуваченого»в графі «соціальне і політичне минуле»зазначено: «Служив в австрійській армії 1916-1918 pp. в ранзі молодшого офіцера; в УГА — хорунжим з1918р. по 1919р.».У постанові про арешт В. Бобинського зазначено: «Звинувачується у злочинах, передбачених ст. 54-11 КК У PCP, належить до української контрреволюційної організації, яка ставила своєю метою повалення Радянської влади шляхом збройного повстання, групує повстанські кадри у вузівських колах, зв'язаний із польським консульством у Харкові, є учасником ряду нарад контрреволюційної організації, перебуває у зв'язках з видатними діячами цієї організації». Ухвалено: В. Бобинського необхідно взяти під арешт і тримати в спецкорпусі ДПУ У PCP. 27 грудня 1933 р. В. Бобинський подав органам ДПУ заяву, в якій рішуче заперечив свою приналежність до УВО. Але в протоколах допитів зазначено: В. Бобинський «зізнався, що з 1922 р. і до дня арешту був членом Української Військової Організації (УВО), яка ставила своєю метою шляхом збройного повстання скинути Радянську владу на Україні і встановити фашистську диктатуру». В обвинувальному висновку, підписаному оперуповноваженим секретно-політичного відділення Соколовим, констатується: «Бобинський як за кордоном, так і на Радянській Україні займався розвідувальною діяльністю на користь УВО. Був зв'язаний з самим Донцовим і його групою». Справу В. Бобинського було передано на розгляд судової трійки ДПУ УРСР. Судова трійка винесла рішення: «Бобинського Василя Петровича заслати у виправно-трудовий табір строком на три роки».
В. Бобинського було направлено на будівництво каналу Москва-Волга. Вже там на нього чекав новий арешт і, згідно зі статтею 58-6 Кримінального Кодексу РРСФСР, вища міра покарання — розстріл. Вирок було виконано 28 січня 1938 р.
Основні твори: збірки «В притворі храму. Поезії. Книжечка перша», «Ніч кохання. Сонети», «Тайна танцю. Поезії. Книжка друга», «Поезії 1920-1928», «Слова в стіні. Вибрані поезії».
Творчість В. Бобинського репрезентує художнє явище, яке історики літератури назвали «стрілецька поезія».
Влітку 1930 p., переслідуваний польською поліцією, В. Бобинський з родиною переїздить до Харкова, де його приймають на навчання в аспірантуру Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АНУРСР. Бобинського сповнює віра у новий шлях, у соціалістичне й українське відродження, що відбудеться в У PCP.
Як і більшість інших письменників групи «Західна Україна», В. Бобинський на початку 30-х років зазнає безпідставних репресій. 25 грудня 1933 р. органами ДПУ був виписаний ордер на його арешт. В «Анкеті звинуваченого»в графі «соціальне і політичне минуле»зазначено: «Служив в австрійській армії 1916-1918 pp. в ранзі молодшого офіцера; в УГА — хорунжим з1918р. по 1919р.».У постанові про арешт В. Бобинського зазначено: «Звинувачується у злочинах, передбачених ст. 54-11 КК У PCP, належить до української контрреволюційної організації, яка ставила своєю метою повалення Радянської влади шляхом збройного повстання, групує повстанські кадри у вузівських колах, зв'язаний із польським консульством у Харкові, є учасником ряду нарад контрреволюційної організації, перебуває у зв'язках з видатними діячами цієї організації». Ухвалено: В. Бобинського необхідно взяти під арешт і тримати в спецкорпусі ДПУ У PCP. 27 грудня 1933 р. В. Бобинський подав органам ДПУ заяву, в якій рішуче заперечив свою приналежність до УВО. Але в протоколах допитів зазначено: В. Бобинський «зізнався, що з 1922 р. і до дня арешту був членом Української Військової Організації (УВО), яка ставила своєю метою шляхом збройного повстання скинути Радянську владу на Україні і встановити фашистську диктатуру». В обвинувальному висновку, підписаному оперуповноваженим секретно-політичного відділення Соколовим, констатується: «Бобинський як за кордоном, так і на Радянській Україні займався розвідувальною діяльністю на користь УВО. Був зв'язаний з самим Донцовим і його групою». Справу В. Бобинського було передано на розгляд судової трійки ДПУ УРСР. Судова трійка винесла рішення: «Бобинського Василя Петровича заслати у виправно-трудовий табір строком на три роки».
В. Бобинського було направлено на будівництво каналу Москва-Волга. Вже там на нього чекав новий арешт і, згідно зі статтею 58-6 Кримінального Кодексу РРСФСР, вища міра покарання — розстріл. Вирок було виконано 28 січня 1938 р.
Основні твори: збірки «В притворі храму. Поезії. Книжечка перша», «Ніч кохання. Сонети», «Тайна танцю. Поезії. Книжка друга», «Поезії 1920-1928», «Слова в стіні. Вибрані поезії».
