Навчався після початкової школи в Ічнянському чотирикласному училищі (1910-1914) та Городнянській гімназії (1914-Д918).
Дуже рано відчув нахил до поетичної творчості. Перший вірш у прозі «написав у 1910 році на місцевому жаргоні». Рано сформулювалася й національна свідомість поета, про що свідчать уже перші відомі нам вірші («Пісні минулих часів», 1913).
Протягом трьох років (1917-1919) В. Чумак стає першорядним поетом, громадським й культурним діячем.
Перша і єдина книжка віршів «Заспів»була підготовлена ще самим автором, але побачила світ уже після його трагічної загибелі від рук денікінців. Вона справила великий вплив на розвиток революційно-романтичного напряму в українській поезії, а ім'я и автора ставили поряд з П. Тичиною, В. Елланом, М. Семенком. Засвоївши уроки модерністів, В. Чумак зумів уже після М. Вороного, О. Олеся та Г. Чупринки створити щось принципово нове.
В. Чумак був не лише поетом, а й здібним прозаїком. Три оповідання — «Товарищ»(російською мовою), «Що було»і «Пожовклі сторінки»— присвячені старій школі, середовище якої автор добре знав. Етюд «Бризки пролісок»відбиває настрої учнів гімназії після Лютневої революції. Шкіц «Братові — руку»містить полеміку з пролеткультівськими поетами, які стверджували, що «только в городе возможны и движенье, и борьба».
Як своєрідну мемуарну прозу можна розглядати тюремний щоденник В. Чумака «За гратами».
Основні твори: збірка поезій «Заспів».