Закінчив сільську і вищу початкову школу, а потім учителював у своїх рідних місцях. Навчався в Харківському університеті, працюючи водночас в редакціях харківських газет і журналів.
Перші літературні спроби І. Сенченка припадають на час навчання в Харкові. У1923 році були надруковані збірки оповідань «Навесні», «Ярема Кавун»; у 1925 році вийшла у світ книжка віршів «В огнях вишневих завірюх».
М. Хвильовий перший оцінив талант Сенченка, залучив його до ВАПЛІТЕ та співпраці в очолюваних ним журналах «ВАПЛІТЕ»(1927), «Літературний ярмарок»(1929), «Пролітфронт»(1930).
У своїх кращих творах («Історія однієї кар'єри», «Подорож до Червонограда», «Червоноградськіпортрети», «Дубові гряди») Іван Сенченко увів у літературу свій Червоноград, як колись Гоголь — Миргород: «при всій найбільшій охоті тяжко щось сказати, крім: я люблю тебе безотвітною любов'ю».
І. Сенченко відомий в літературі як перекладач: йому належать переклади на українську мову творів О. Пушкіна, М. Гоголя, М. Горького та ін.
Основні твори: збірки оповідань «Навесні», «Ярема Кавун», «Оповідання», «Дубові гряди», «Червоноградські портрети», «Сходить сонце», «Мої приятелі»; повісті «Паровий млин», «Чорнабрама».