У літературу прийшов у 2-й половині 20-х років, одразу приставши до ідейно-естетичних платформ ВУСППу і «Молодняка». Письменник не був вільним від тогочасних літературних стереотипів, пробував виводити «на чисту воду»буржуазних спеців, розвінчував непманів, художньо осмислював «реакційну суть дрібновласницької стихії». Усе це є в першій збірці оповідань «Нові оселі»(1&28). Тоді ж Л. Смілянський почав освоювати «велику»прозу, написавши повість «Машиністи»(1927), присвячену складним подіям громадянської війни в Україні.
На межі 20-30-х років творчою уявою Л. Смілянського повністю заволоділа ідея «жити комуною». Одна за одною пишуться повісті «Мехзавод»(1930), «Периферія»(1933). Повість «Полонений»(1934) пізніше була дописана і трансформована в роман «Зустрічі»(1935).
Другим «масивом»творчості Л. Смілянського є проза про Велику Вітчизняну війну.
За період з 1941 по 1950 рік він присвятив цій темі роман, п'ять повістей, ряд оповідань і новел, ставши чи не найпліднішим літописцем війни в 40-ві роки.
Перші ж повісті — «Золоті ворота»і «Дума про Кравчиху»(1942) — засвідчили, що прозаїк виразного реалістичного стилю вдався до лірико-романтичної манери письма. У «Золотих воротах»— своєрідному ліричному етюді — найперше приваблює щирість почуттів героя, котрий став на захист рідного Києва.
У романі «Євшан-зілля»(1943) прозаїк знову повертається до реалістичного стилю художнього мислення і відображає боротьбу народних месників в окупованій фашистами Україні.
Повість «Сашко»(1950), популярна й досі серед школярів, стала останнім твором письменника про війну.
Третій цикл творчості Л. Смілянського — історико-біографічна проза і драматургія. Історико-біографічна тема, починаючи від повісті «Михайло Коцюбинський»(1940), була для письменника своєрідним прихистом, певним відходом од немилосердної сучасності. Л. Смілянського привабили найбільші постаті в українському письменстві — Шевченко, Франко, Леся Українка, Коцюбинський. Найкращим твором письменника на історико-біографічну тему є роман у двох книгах «Поетова молодість»(кн. І — 1960, кн. II — 1963). Авторові пощастило органічно поєднати історичну фактологію з обгрунтованим і достовірним художнім домислом.
Його перу належать кіносценарії та ціла низка зразків «малої»прози.
Основні твори: повісті «Золоті ворота», «Дума про Кравчиху», «Сашко», романи «Зустрічі», «Євшан-зілля».