Навчався Майк у класичній російській гімназії. На час закінчення Харківського університету (1917) він знав старогрецьку й латинську, вільно володів англійською, німецькою, італійською, іспанською та французькою, знав скандинавські та слов'янські мови. Як зазначали сучасники, він був здібним лінгвістом, однак так само легко сприймав і технічні знання. Майк Йогансен мав енциклопедичну освіту, захоплювався різними видами спорту.
Про себе як українського поета М. Йогансен заявив у 1921 р. публікаціями в журналі «Шляхи мистецтва», збірнику «Жовтень». Того ж року вийшла його перша поетична книга — «Д'горі».
На початку 20-х рр. поет зближується з В. Елланом, М. Хвильовим, П. Тичиною, В. Сосюрою та іншими харківськими письменниками. Разом з ними пише перші маніфести «української пролетарської літератури», видає альманахи, засновує першу організацію українських пролетарських письменників «Гарт»(1922).
У1925 р. Йогансен стає одним із засновників ВАПЛІТЕ, а згодом — очолює так звану «Групу А», що склалася з літераторів, які відійшли від ВАПЛГГЕ. З його ініціативи з'явився журнал-альманах «Літературний ярмарок», а дещо пізніше — «Універсальний журнал». Згодом Йогансен став членом Спілки радянських письменників України.
За сімнадцять років творчої діяльності він видав вісім книг віршів, десять книг прози (з них п'ять — книги нарисів), чотири дитячі та дві — літературознавчі. Проте зі всього створеного головним Йогансен вважав свій поетичний доробок. На п'ятнадцятому році творчої діяльності видав підсумкову книжку віршів, хоча свою поетичну програму не вважав вичерпаною.
Звертаючись до фольклорних джерел, М. Йогансен переосмислював їх у світлі ренесансних ідей (зб. «Кроковеє коло», 1923). Поетична збірка «Ясен»(1929), що з'явилася після книжок «Революція»(1923) та «Доробок»(1924), виявила нову якість творчих пошуків М. Йогансена: від стихійної революційності молодого українського інтелігента раннього періоду творчості поет еволюціонізував у напрямку «романтика чистого слова».
Будучи одним із ідеологів створеної спільно з О. Слісаренком та Ю. Смоличем «Техно-мистецької групи «А», Майк Йогансен і в поезії, і в прозі зберігав творчу індивідуальність. Часто вдавався до експериментів: поєднував прозу і поезію в одному творі. Полюбляв містифікацію.
18 серпня 1937 р. письменника було заарештовано у його харківській квартирі по вулиці Червоних письменників, 5. На допитах Йогансен поводився з властивою йому гідністю: не запобігав перед слідчим Замковим, не оббріхував побратимів по перу, не приховував своїх політичних поглядів.
24 жовтня 1937 р. Йогансену було пред'явлено обвинувачувальний висновок, в якому зазначалося, що він з 1932 р. був учасником антирадянської націоналістичної організації, яка ставила своєю метою повалення Радянської влади методами терору й збройного повстання, завербував чотири особи для участі в повстанні, погодився особисто взяти участь у виконанні теракції проти керівників компартії та радянського уряду.
Розглянувши на закритому засіданні 26 жовтня 1937 р. судово-слідчу справу М. Йогансена, Військова Колегія Верховного Суду СРСР винесла вирок: «Йогансена М.Г. засудити до вищої міри кримінального покарання —: розстрілу, з конфіскацією всього майна, що належить йому особисто. Вирок остаточний і на підставі Постанови ЦВК СРСР від 4 грудня 1934 р. підлягає негайному виконанню».
27 жовтня 1937 р. Йогансена було розстріляно в Києві.
Основні твори: збірки «Д'горі», «Кроковеє коло»; роман «Пригоди Мак-Лестона, Гаррі Руперта та ін.».
