Зростала Марія на Гуцульщині, оповитій таїною легенд, запам'ятовувала мамині пісні та казки, коломийки та приказки. Закінчила двокласну школу в с. Уторопи, що на Косівщині, куди у 1888 року переїхали її батьки.
Самотужки у 1896 р. в Коломиї склала екстерном іспит за восьмикласну жіночу школу, а в 1900 р. у Львові, також екстерном, — за жіночу вчительську семінарію — і здобула омріяний фах.
Понад сорок років пропрацювала Марія Омелянівна на ниві народної освіти. Одружившись восени 1905 р. з А. А. Домбровським, несла людям світло й добро. А це було нелегко в умовах утисків з боку окупаційних урядів — австро-угорського (до 1918 р.), чеського, польського (1929-1939 рр,), — які неприхильно ставились до розвитку української культури.
Писати Марія почала ще в юності. Тоді й обрала собі літературний псевдонім Марійка Підгірянка, — в знак любові та пошани до рідного прикарпатського краю.
Твори Марійки Підгірянки друкувалися в 1902-1908 рр. на сторінках газети «Діло», журналу «Літературно-науковий вісник». 1908 р. вийшла її перша поетична збірка «Відгуки душі».
Під час світової війни 1914-1918 рр. М. О. Домбровська евакуювалася в нижньоавстрійське місто Гмюнді. Живучи в табірних бараках, Марія доглядала синів і дочку, чим могла, допомагала своїм краянам, організовувала школу для малолітніх українців і виливала у віршах, оповіданнях, п'єсах, нарисах тугу за Батьківщиною, жаль за понівеченими людськими долями. Саме тоді була написана поема «Мати-страдниця»(1917), укладена рукописна поетична збірка «На чужині».
У1919 р. письменниця повернулася в Західну Україну. Тут уповні розквітнув талант Марійки Підгірянки як дитячої письменниці.
З 1925 почалася чехізація Закарпаття, масове закриття шкіл. У 1927 р. М. О. Домбровська залишилася без роботи.
Протягом 1927-1928 рр. Марія проживала в с. Довге Іршавського р-ну, виховувала дітей Ганни Франко-Ключко, внуків І. Я. Франка. Потому повернулася на Галичину. Разом з чоловіком, а пізніше ще й з дочкою Дарією працювала у сільських школах Антонівки, Братишева, Білогірки.
У1941 р. Марія Омелянівна важко захворіла. Вона вже не могла працювати в школі, не могла писати вірші.
1957 р. подружжя Домбровських переїхало до Рудного, передмістя Львова. Вірші Марії Підгірянки публікуються в обласних газетах, журналах «Жовтень»і «Вітчизна», у збірці «Гірські квіти»(1962).
Поетеса була прийнята до Спілки письменників України. 18 травня 1963 року М. О. Домбровської не стало. Після її смерті вийшли такі збірки: «Безкінечні казочки»(1970), «Грай бджілко»(1978), «Ростіть великі»(1979)»«Школярики йдуть»(1981).
Основні твори: поетичні збірки «Відгуки душі», «На чужині», поема «Мати-страдниця».