Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840 р. у родині дрібного поміщика-дворянина, відставного ротмістра в с. Кліщинці на Полтавщині. Рано осиротівши, виховувався під опікою дядька В. Лисенка, двоюрідного брата його матері, батька славетного українського композитора М. Лисенка. Отримав гарну домашню освіту.
31851 р. Михайло навчався в Полтавській гімназії. Після гімназії разом із троюрідним братом М. Лисенком у 1858 р. вступив до Харківського університету.
У 1860 р. обидва брати перейшли до Київського університету, де М. Старицький спочатку навчався на фізико-математичному факультеті, а потім — на юридичному. Наступного року він повернувся до Кліщинців і вступив у володіння батьківською спадщиною.
У1862 р. М. Старицький одружився з Софією Віталіївнрю, сестрою М. Лисенка. Через два роки повернувся до Києва на навчання, у 1865 р. закінчив університет.
У 1868 р. М. Старицький купив маєток в с. Карпівці на Поділлі й переїхав туди зі своєю родиною.
Повернувшись у 1871 р. до Києва, Старицький разом із Лисенком організував Товариство українських акторів, поставив «Різдвяну ніч»за мотивами повісті М. Гоголя.
Письменник брав активну участь у роботі Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, який тоді очолював талановитий учений-народознавець, автор пісні «Ще не вмерла України»Павло Чубинський.
Протягом 1873-1876 рр. М. Старицький писав вірші, перекладав твори Г. Андерсена, І. Крилова, М. Лєрмонтова, сербські народні думи та пісні. На початку 80-х рр. він видає літературно-художній альманах «Рада», очолює першу українську професійну трупу. Щоб зміцнити трупу матеріально, створити новий хор і оркестр, оновити декорації, костюми і реквізит, продав маєток у Карпівці.
Після розколу трупи на два колективи (М. Старицького і М. Кропивницького) зі Старицьким залишилася молодь (М. Садовська-Барілотті, О. Вірина та інші). У1886-1887 рр. трупа з успіхом гастролювала в Москві та Петербурзі, потім — у Варшаві, Мінську, Вільнюсі, Астрахані, Тифлісі.
За станом здоров'я у 1893 р. М. Старицький залишив трупу.
Наступного року Російська академія наук призначила драматургу персональну пенсію «За літературні праці рідною мовою». Він бере участь у створенні Всеросійського театрального товариства.
У1897 р. відбувся Перший Всеросійський з'їзд діячів сцени, на якому виступив М. Старицький. У Києві він керував драматичним гуртком Літературно-артистичного товариства, продовжував літературну діяльність.
У 1903 р. письменник готував видання альманаху «Нова рада», але за його життя альманах не вийшов.
Михайло Старицький помер 27 квітня 1904 р. Похований на Байковому кладовищі.
Основні твори: поезії «До України», «Виклик», «Поету», «Поклик до братів-слов'ян»; драматичні твори «Не судилось», «Талан», «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка»; драматичні переробки «За двома зайцями», «Різдвяна ніч», «Циганка Аза», «Зимовий вечір»; історико-пригодницькі романи «Молодість Мазепи», «БогданХмельницький».