Батько його походив з яворівських міщан, займався рільництвом і кушнірством. Він розумів вагу освіти і, побачивши потяг сина до навчання, після закінчення початкової школи віддав його до Львівської української гімназії. Тут у гімназиста прокинулося захоплення малюванням, музикою, народною творчістю.
У гімназії учні видавали кілька гектографованих газет, в яких друкували свої твори, записи народної творчості. Коли дирекція заборонила випускати ці видання, група гімназистів, серед яких був і О. Маковей, 1884 р. заснувала таємний гурток «Згода»(діяльність цього гуртка письменник згодом висвітлив у документальному нарисі «Історія одної студентської громади»). У таємній студентській громаді Осип Маковей вперше прилучається до літературної творчості.
Перші твори Маковея надрукував І. Франко в 1885-1886 pp. У 1887 р. письменник став одним з організаторів журналу «Товариш»(разом з І. Франком, у справі якого Маковея 1889 р. допитували жандарми ). Після університету він працював у газетах «Діло», «Народна часопись», «Буковина»(редактором), журналах «Зоря», «Літературно-науковий вісник». 1895 виходить перша збірка «Поезії», а 1897 — повість «Залісся».
Закінчивши у 1899 р. семінар Віденського університету, письменник викладав у Чернівецькій учительській семінарії, а за дослідження життя й творчості П. Куліша отримав ступінь доктора філософії.
У1914 р. О. Маковей працював військовим перекладачем, начальником чернівецької поштової цензури, а після війни — директором Заліщицької гімназії. Та не полишав письменник і широкої літературної, наукової й громадської діяльності.
У 20-х рр. виходять збірки «Кроваве поле»(1921), «Прижмуреним оком»(1923).
За безкомпромісний патріотизм під час українсько-польської війни й після неї О. Маковей потрапив 1921 р. до Чортківської в'язниці, яка підірвала його здоров'я.
Помер письменник 21 серпня 1925 р. — за два дні до свого 58-ліття.
Основні твори: повісті «Залісся», «Ярошенко».