Упродовж життя митець офіційно мав два прізвища — Самчук і Данильчук, оскільки метричний запис про народження у церковній книзі зроблений на прізвище Самчук, а паспорт громадянина Канади 1975 р. виписаний на Данильчука.
Улас Самчук народився 20 лютого 1905 р. в с. Дермань на Волині теперішньої Рівненської області у заможній селянській сім'ї,
У 1913 р. сім'я у пошуках землі переїхала в Тилявці Кременецького повіту, де хлопець розпочав своє навчання. Однак, ні цієї початкової школи, ні початкової школи у Дермані, ні української гімназії в Крем'янці, ні вищих шкіл — Бреславльського та Українського Празького вільного університетів — він уповні так і не закінчив. У перших двох випадках завадили Перша світова війна й польська окупація, потім — арешт і мобілізація до польського війська, пізніше — літературна діяльність.
Навчаючись у Кременецькій гімназії, Самчук редагував рукописні журнали «Юнацтво»і «Хвиля», очолював літературний гурток «Юнацтво». У цей час написав малі оповідання, три романи, вірші та публіцистичні твори.
У 1922 р. у журналі «Юнацтво»Самчук опублікував вірш «Не любити не можу свою я країну...».
У1923 р. письменник вступив до кременецької організації «Просвіта». Наступного року спробував перейти польськорадянський кордон, що скінчилось ув'язненням до польської в'язниці. Причиною нелегального подолання кордону 19-річного Самчука було бажання стати письменником, а це, на його думку, могло реалізуватись тільки в Києві.
У 1926 р. у варшавському журналі «Наша бесіда»Улас Самчук опублікував перше оповідання «На старих стежках».
З цього часу прізвище письменника доволі часто з'являється на сторінках «Літературно-наукового вісника»(Львів), журналів «Самостійна думка»(Чернівці), «Розбудова нації»(Берлин).

За політичними мотивами Самчук залишив Польщу й переїхав до Німеччини. Але в передвоєнній Німеччині важко було знайти цілісне українське середовище, тому згодом письменник переїхав до Праги. Саме тут він увійшов у велику літературу й велику політику.
Протягом 1929-1931 рр. Самчук навчався в Бреславському університеті та в Українському вільному університеті в Празі.
У1931-1935 рр. у нелегальних журналах «Сурма»і «Український націоналіст»письменник помістив 25 політичних «фейлетонів», частина яких була у 1932 р. видана пропагандистським відділом УВО (українська військова організація) окремою книжкою під псевдонімом Ольга Волинянка.
У1932 р. написаний роман «Кулак»— перша частина трилогії «Волинь»(«Куди тече та річка»), наступного року повість «Марія»— твір, що висвітлює події страшного голодомору в Україні в 1932-1933 роках.
У 1936 р. Самчук видає збірку ранніх оповідань «Віднайдений рай»і роман «Гори говорять», що був присвячений боротьбі закарпатських українців за незалежність.
У 1938-1939 рр. письменник їздив Закарпаттям, агітуючи за проголошення незалежності Карпатської України. У Чехії, Німеччині, Польщі об'їздив протягом 1940-1941 рр. з виступами десятки українських міст, містечок, селищ, сіл, громад і організацій. Цілеспрямовано готується до написання трилогії «Ост». Книги, що містили картини поневірянь Івана Мороза, побачили світ, коли письменник уже був в еміграції: «Морозів хутір»(1848), «Темнота»(1957), «Втеча від себе»(1953-1982).
У1941-1942 рр. У. Самчук редагував газету «Волинь», згодом працював у Німецькому пресовому бюро. У березні 1942 р. його заарештувала німецька влада за звинуваченням у тому, що він надав редагованій газеті небажаного для окупантів самостійницького характеру. Проте незабаром Самчука випустили.
У1943 р. письменник повертається до Львова, але наступного року знову опиняється в Німеччині, рятуючись від радянської влади. Тут включається в роботу, присвячену згуртуванню письменницьких сил, яким належало творити на еміграції «велику літературу». Саме так називалася і доповідь Уласа Самчука на відкритті першого з'їзду МУРу, головою правління якого він був обраний 22 грудня 1945 р.
На 1944-1987 рр. припадає період «другої еміграції»письменника. У1946 р. під час перебування Самчука в таборах для переміщених осіб виходить друком його повість «Юність Василя Шеремета».
У 1948 р. письменник переїздить до Торонто (Канада).
Після переїзду основна частина творчих зусиль Самчука припадає на написання спогадів: «На білому коні»(1955), «Чого не гоїть огонь»(1959), «На коні вороному»(1975), «Плянета Ді-Пі»(1979).
У 1980 р. вийшов останній з розпочатих і завершених за океаном романів Самчука «Слідами піонерів», присвячений життю заокеанської української еміграції.
Роман «Втеча від себе»(остання частина трилогії «Ост»), у якому Іван Мороз знаходить свою другу домівку — канадську, виходить у 1982 р.
Письменник помер у Торонто 9 липня 1987 р.
Основні твори: повість-хроніка «Марія», роман «Юність Василя Шеремета», трилогії «Волинь»і «Ост».