У1953 р., після закінчення шкільного навчання, Б. Олійник вступив на факультет журналістики Київського університету імені Т. Г. Шевченка, а вже у 1958 р. розпочав роботу в редакції газети «Молодь України». Як поет і журналіст, він часто їздив у відрядження, зокрема на ударну комсомольську будову — Лисичанський хімкомбінат. Про неї і про молоде місто Сєверодонецьк письменник надрукував у газеті серію нарисів і видав документальну повість «За Сіверським Дінцем»(1959).
Пережите в дитинстві та в роки молодості лягло в основу його першої збірки поезій «Б'ють у крицю ковалі»(1962).
Друга збірка — «Двадцятий вал»(1964), була відзначена Республіканською комсомольською премією ім. М. Островського.
Б. Олійник створює своєрідні віршовані «портрети»-монологи сільських трудівників, як-от хворого хлібороба («Про хоробрість»), інваліда з фронту («Дядько Яків»), скромної вчительки В. І. Левкович («Формула»); присвячує М. Рильському вірш «Пісня»; готує автобіографічні нотатки «Про себе».
Збірки «Вибір»(1965), «Коло»(1968), «Відлуння»(1970), «Рух»(1973) укладені за принципом ідейно-тематичної та композиційної цілісності.
Вражає різноманітність поетичної творчості Олійника: задушевно-ліричне слово про матір («Мати»); філософський роздум про непорушність зв'язку людини із землею («Заземлення»); сокровенне, інтимне («Дума про Аеліту», «Ти чекай...»); ліризм, сповнений драматизму та конфліктності у віршах «Балада про вогонь і принципи», «Ринг», «Триптих пильності», «Засторога», циклі «Коло»та ін.; публіцистичність у «Триптиху пильності»та триптиху «На тривожній струні».
Ліризмом сповнені цикли «Сковорода і світ», «Досвід», «На лінії тиші», «При гончарному крузі. Олесеві Гончару», «Сиве сонце моє. Пам'яті матері». Навпаки, драматичні, гострі поезії — «В рамі прицілу», «Прометей приручений», «Про черги», «Погоня... І постріл...».
Б. Олійник застосовує також умовність, вигадку, елементи казки, фантастики, алегоричну та символічну образність у таких творах, як «Принцип», «Про середину», «Притча про ноги», «Притча про славу», «У поета гроші завелись»та ін.
У збірці «Заклинання вогню»(1978) поет вмістив цикл віршів «Від Білої хати до Білого дому...»
Б. Олійник є лауреатом Державної премії СРСР^1975, за книгу «Стою на земле») і Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1983, за книги «Сива ластівка», «У дзеркалі слова», «Дума про місто»).
Творчу роботу поет завжди поєднував з активною громадською діяльністю. У 1971-1973 рр. та з 1976-го р. він був секретарем правління Спілки письменників України, секретарем правління Спілки письменників СРСР, секретарем парткому Київської письменницької організації; обирався депутатом Верховної Ради УРСР 10-го і 11-го скликань.
Основні твори: поема «Сиве сонце моє. Пам'яті матері», «Дорога», «Рух», «Доля», «Урок», поема-цикл «У дзеркалі слова», поема «Дума про місто».