У 1908 р. родина майбутнього письменника виїхала на Далекий Схід, оселилася на березі Амуру, але скоро повернулась назад. Жити було дуже важко, тому Григорію як старшому довелося працювати (полов буряки, працював за плугом, був чорноробом на цукроварні). Проте він здобув двокласну освіту в селі Красному, де жив його дід, після чого вирушив до Києва на заробітки. Там він працював чистильником чобіт, канцеляристом, закінчив вечірні гімназіальні курси.
Про життя Григорія Косинки під час революції майже нічого невідомо, крім того, що він брав участь у громадянській війні й сидів три місяці в тюрмі (можливо, це була муравйовська тюрма, зображена пізніше письменником у новелі «Фауст»).
У 1919 р. Григорій Косинка опублікував свої перші нариси та статті в газеті «Боротьба»(орган Української партії есерів-боротьбистів). Цього ж року було надруковано і перший художній твір письменника — невеликий автобіографічний етюд «На буряки», підписаний уже відомим із журналістських кореспонденцій псевдонімом Косинка (його Григорій Стрілець взяв за назвою скромних польових квітів — червоних косинців).
У 1920 р. Косинка став студентом КІНО (Київського інституту народної освіти), але через матеріальні нестатки закінчити повний курс навчання не зміг. У цей час він входив до творчої групи «Гроно»(гронівці стояли на оновлювальних позиціях у мистецтві, виступали за синтез усіх найкращих здобутків, але серед мистецьких течій вирізняли імпресіонізм і футуризм), яка видала однойменний альманах. У ньому були опубліковані три етюди Косинки — «Під брамою собору», «Мент», «Заземельку».
У 1922 р. Косинка опублікував першу збірку новел «На золотих богів», які демонструють наближення письменника до традицій новелістики стефаниківського типу. Новели Григорія Косинки 1920-1922 рр. відразу привернули увагу тогочасних письменників і дослідників літератури. Працював редактором у різних журналах, відповідальним секретарем ВУФКУ, у сценарному відділі Київської кінофабрики, актором на радіо.
Другу книгу «Новели дезертира»Косинка намагався надрукувати в 1924 р., але йому відмовили в публікації, що стало предметом серйозного занепокоєння автора та літературної громадськості Харкова.
Протягом 1924-1926 рр. Косинка був членом літературного угруповання «Ланка». У 1926 р. побачила світ збірка «В житах», яка увібрала твори, написані протягом 1923-1925 рр. Після ліквідації літературних організацій у 1932 р. був позагруповим письменником.
5 листопада 1934 p. Григорій Косинка був заарештований і звинувачений «в організації підготовки терористичних актів проти працівників радянської влади», а 18 грудня розстріляний після вироку військової колегії Найвищого суду Союзу PCP в м. Києві від 13-15 грудня цього ж року (сталося це в приміщенні колишнього Інституту шляхетних дівчат, який пізніше називався Жовтневим палацом культури, а потім Міжнародним центром культури і мистецтв).
19 жовтня 1957 р. письменник був посмертно реабілітований.
За життя письменника було надруковано близько двадцяти збірок його новел і оповідань. Серед них, окрім першої «На золотих богів», найприкметнішими є «В житах», «Політика», «Вибрані оповідання», «Серце». На жаль, деякі новели втрачено назавжди, в тому числі й «Перевесло», — останню, що була закінчена саме напередодні арешту.
Основні твори: «На буряки», «На золотих богів», «В житах», «Мати», «Змовини», «Серце», «Фауст», «Постріл», «Політика», «Місячний сміх».