У 1839 р. помер її батько, а мати вдруге одружилась — з лютим кріпосником, який знущався і з кріпаків, і зі своєї родини (побачене в дитинстві пізніше стало матеріалом для творів Марка Вовчка).
У 1845—1846 рр. Марія навчалась у жіночому пансіоні в Харкові. Протягом 1847-1850 рр. вона виховувала дітей тітки К. Мардовіної в Орлі, брала участь у літературних вечорах, зустріла майбутнього чоловіка — фольклориста та етнографа Опанаса Марковича, який був засланий в Орел за участь у Кирило-Мефодіївському братстві.
Основні твори: збірки поезій «Атомні прелюди», «Поезії», повісті «Кінь на вечірній зорі», «Первінка», «Сіроманець», роман «Наливайко».
У 1851 р. Марія одружилась з О. Марковичем, після чого разом із чоловіком виїхала в Україну, де займалась фольклористикою та етнографією, досконало вивчила українську мову.
З 1856 р. Марія Олександрівна розпочала літературну діяльність, взявши літературний псевдонім Марко Вовчок.
Наступного року в Петербурзі П. Куліш видав «Народні оповідання», першу книгу письменниці.
У 1859 р. Марія тяжко захворіла й змушена була виїхати на лікування до Німеччини. У 1859-1867 рр. під час перебування за кордоном (Німеччина, Швейцарія, Італія і переважно Франція) Марко Вовчок зустрічається з Д. Менделєєвим, О. Бородіним, І. Сєченовим. При сприянні І. Тургенева відбулося її знайомство з О. Герценом, Л. Толстим, Жюлем Верном.
В роки перебування у Парижі опублікувала в «Журналі виховання й розваги»дитячі казки й оповідання. У співавторстві з видавцем П.-Ж. Сталем написала повість для юнацтва «Слизький шлях».
Після повернення з-за кордону Марко Вовчок зближується з видавцями «Отечественных записок»М. Некрасовим, М. Салтиковим-Щедріним, Г. Єлисеєвим, веде в цьому журналі рубрику зарубіжної літератури, публікує свої оригінальні твори й переклади. У 1860 р. у журналі «Отечественные записки»з'явилась повість Марка Вовчка «Інститутка»в перекладі І. Тургенева.
У 1861-1862 рр. були опублікувані повість «Три долі», другий том «Народних оповідань». У 1867 р. Марко Вовчок жила в Петербурзі, писала російською мовою («Живая душа», «Записки причетника», «Сельская идиллия»), багато перекладала.
У 1878 р. після погіршення стану здоров'я, у зв'язку з посиленням переслідувань царської цензури разом з другим чоловіком Михайлом Лобачем-Жученком (перший чоловік, О. Маркович, помер) письменниця назавжди виїхала з Петербурга, багато переїжджала, поки не оселилась на Богуславщині, де прожила майже сім років.
28 липня 1907 р. Марко Вовчок померла в Нальчику на Кавказі, там і похована.
Спадщина Марка Вовчка налічує дві книги «Народних оповідань», романий повісті «Інститутка», «Кармелюк»(казка), «Три долі», «Маруся», «Гайдамаки», художні нариси «Листи з Парижа», твори російською мовою, переклади з французької, німецької, англійської, польської мови. За тематикою творчість письменниці різноманітна, але провідною темою є життя селян.
Марко Вовчок збагатила українську літературу жанрами соціально-проблемного оповідання («Козачка», «Одарка», «Горпина», «Ледащиця», «Два сини»), баладного оповідання («Чари», «Максим Тримач», «Данило Гурч»), соціальної повісті («Інститутка»), психологічного оповідання й повісті («Павло Чорнокрил», «Три долі»), соціальної казки («Дев'ять братів і десята сестриця Галя»), художнього нарису («Листи з Парижа»).
Історичні повісти та оповідання для дітей («Кармелюк», «Невільничка», «Маруся») ще за життя Марка Вовчка здобули широку популярність. Повість «Маруся», наприклад, була перекладена кількома європейськими мовами. В переробленому П.-Ж. Сталем вигляді вона стала улюбленою дитячою книжкою у Франції, відзначена премією французької академії і рекомендована міністерством освіти Франції для шкільних бібліотек. Найвизначніша історична повість-казка Марка Вовчка «Кармелюк»написана в 1862-1863 рр.
За свідченням Петка Тодорова, проза Марка Вовчка у 6070-х рр. XIX ст. мала вирішальний вплив на розвиток болгарської белетристики. Твори письменниці за її життя, починаючи з 1859 р., з'являються в чеських, болгарських, польських, сербських, словенських перекладах, виходять у Франції, Англії, Німеччині, Італії та інших європейських країнах.
Основні твори: «Народні оповідання»(«Козачка», «Максим Тримач», «Три долі», «Два сини», «Ледащиця»), повісті «Інститутка», «Маруся».
