У дитинстві Михайло пробував складати українські пісні на взірець народних, написав російською мовою велику повість з фінського життя.
У1875-1876 pp. він навчався у народному училищі в м. Барі, потім — у Шаргородському духовному училищі. Захоплювався читанням творів українських, російських і зарубіжних класиків, вивчав філософські твори Фейєрбаха і Фур'є.
Протягом 1881-1882 pp. M. Коцюбинський жив у Кам'янці-Подільському, де зблизився з групою молодих семінаристів, ентузіастів-народників. Повернувшись до Вінниці, заробляв приватними уроками, заснував нелегальний гурток молоді, учасники якого читали заборонені твори Чернишевського, Добролюбова, Салтикова-Щедріна, Некрасова. Після обшуку квартири Коцюбинського поліція занесла його ім'я у списки «неблагонадійних».
У 1885 р. поліція вдруге обшукала квартиру Коцюбинського. Знайшли два примірники забороненого «Каталога книг для систематичного чтения и саморазвития». Цього року він написав оповідання «21-го грудня, на введеніє», працював приватним учителем у родині священика в селі Михайлівна Ямпільського повіту.
У 1887 р. Коцюбинський написав вірші «Як раннім морозом побитії квіти...», «Як променем щастя...», «Марусі Н.»та інші. Займався перекладами з польської мови, був обраний гласним до Вінницької міської думи на чотири роки.
У 1890 р. вперше у львівському журналі «Дзвінок»було надруковано вірш Коцюбинського «Наша хатка». У цей час митець перекладав українською мовою твори Достоєвського, Міцкевича, Ожешко, написав статтю «Життя українців по малих містах. З українського Поділля».
У 1891 р. письменник склав іспити при Вінницькому реальному училищі й одержав посвідчення народного вчителя. Вчителював у с. Лопатинцях на Вінничині, написав оповідання «Харитя», «Ялинка», «П'ятизлотник», повість «На віру», статтю «Яків Кухаренко».
Протягом 1892-1895 pp. M. Коцюбинський працював у Молдавії в комісії для боротьби з філоксерою. Тоді ж він вивчав життя бессарабських молдаван, написав твори «Ціпов'яз», «Маленький грішник», «Хо», «Для загального добра», «На крилах пісні». Згодом письменник переїхав на роботу в кримську філоксерну комісію, де познайомився з життям кримських татар. Одружився з Вірою Дейшею. Написав оповідання «Пе-коптьор».
У 1897 р. Коцюбинський працював у Житомирі в газеті «Волынь»: редагував розділ «Хроника», надрукував кілька статей під рубрикою «Свет и тени русской жизни». Наступного року він переїхав до Чернігова, де одержав посаду діловода в Чернігівській земській управі. Написав оповідання «Відьма».
У 1899 р. львівське видавництво «Українсько-руської видавничої спілки»надрукувало першу збірку оповідань M. Коцюбинського «В путах шайтана». У 1900 р. письменник перейшов на посаду статистика в Чернігівському земстві, тоді ж зблизився із соціал-демократами.
У 1901 p. M. Коцюбинський написав оповідання «Лялечка». У 1902 р. став членом Чернігівської архівної комісії, створив новели «На камені», «Цвіт яблуні». Оповідання «Fata morgana», що стало першою частиною однойменної повісті, та збірка оповідань «Поєдинок»були написані в 1903 р. У 1904 р. письменник вийшов з членів Чернігівської архівної комісії, написав оповідання «У грішний світ», «Під мінаретами».
На зборах Чернігівської громадської бібліотеки у 1905 р. M. Коцюбинський виступив з промовою проти утисків цензури. Того ж року він виїхав за кордон на лікування (відвідав Німеччину, Італію, Австрію, Швейцарію). У1906 р. письменник був обраний головою чернігівського товариства «Просвіта», написав новели «Сміх», «Він іде!»
Протягом 1907-1908 pp. були написані новели «Невідомий», «Persona grata», «В дорозі», «Intermezzo», «Як ми їздили до Криниці», реферат «Іван Франко». Під час лікування на острові Капрі у 1909 р. Коцюбинський познайомився і здружився з M. Горьким, написав новелу «Дебют». У1910 р. письменник закінчив роботу над другою частиною повісті «Fata morgana», написав оповідання «Що записано в книгу життя». Тоді ж він вдруге виїхав лікуватися на Капрі, де знову зустрівся з М. Горьким, з ініціативи якого видавництво «Знание»надрукувало російською мовою перший том «Рассказов»М. Коцюбинського.
У 1911 р. письменник організував літературні «суботи»з чернігівською творчою молоддю, виїжджав на Буковину в с. Криворівню, де збирав матеріал для повісті «Тіні забутих предків». Товариство прихильників української науки призначило Коцюбинському довічну пенсію, він залишив роботу в земстві. У Львові вийшов четвертий том творів письменника — збірка «Дебют». У1912 р. на Капрі письменник написав оповідання «Подарунок на іменини», «Коні не винні».
У березні Коцюбинський повернувся в Україну, відвідав Криворівню, написав останні твори — «Хвала життю», «На острові». Лікувався в Києві.
Михайло Коцюбинський помер 25 квітня 1913 р. Похований він у Чернігові на Болдиній горі, в гаю Троїцького монастиря над Десною.
Основні твори: «Харитя», «Ялинка», «Маленький грішник», «Intermezzo», «Цвітяблуні», «Сміх», «Personagrata», «Дорогою ціною», «На камені», «Сон», «Дебют», «Fata morgana», «Тіні забутих предків».