Початкову освіту здобув у сільській школі, у двокласній школі Яготина та церковно-приходській школі с. Сергіївка.
Після закінчення церковно-приходської школи хлопця віддали на службу до місцевої контори. Проте Олексин дядько, рідний материн брат Н. В. Кисельов, знаючи про здібності племінника, вирішив допомогти йому влаштувати життя інакше. Через деякий час юнак вступив до Кучерівської сільськогосподарської школи, однак навчався у цьому закладі недовго. Почав самотужки готуватися до вступу в Харківську середню хліборобську школу. 1906 р. Олекса Слісаренко став учнем «хліборобки».
На час навчання в школі припали перші спроби віршувати. Декілька з цих ранніх творів 1910 р. з'явилось у підпільному студентському журналі «До праці».
Із початком Першої світової війни Олекса Слісаренко змінив цивільний одяг на солдатський мундир. Від рядового до офіцера-артилериста — такий шлях письменника у роки війни. Через 6 років перебування у війську самовільно демобілізується з фронту й вирушає до Києва.
Після нетривалої роботи агрономом, Олекса Слісаренко стає до літературної праці.
1919 р. вийшла перша його збірка — «На березі Кастальському», перезнята символістськими мотивами. Проте, захопившись футуризмом, він змінює свій стиль. До надрукованої 1923 р. збірки «Поеми»увійшли кілька футуристичних поем, що були справжніми гімнами машинній цивілізації, техніці, з розвитком якої автор пов'язував надії на кардинальні зміни в житті людства.
З часом письменник відходить від футуризму, з «Аспанфуту»(«Асоціації панфутуристів») переходить до «Гарту». Відкритість останньої сприяла тому, що довкола неї згрупувалось багато відверто слабких авторів. На знак протесту група членів «Гарту»на чолі з М. Хвильовим утворили нову організацію — ВАПЛІТЕ. До її складу ввійшов і Олекса Слісаренко. Приналежність письменника до «академіків»була своєрідною високою оцінкою його тогочасних літературних здобутків.
У цей час письменник починає писати прозу: збірки оповідань «У болотах»(1924), «Плантації»(1925), «Сотні тисяч сил»(1925), «Камінний виноград», «Сліди бурунів»(1927), «Спроба на огонь»(1927); повісті «Бунт»(1928) та «Страйк»(1932); романи «Зламаний гвинт»(1928), «Чорний Ангел»(1929), «Хлібна ріка»(1932).
Визначальною рисою прози Слісаренка була виняткова увага до сюжету як головної рушійної сили твору. Творчість письменника одразу ж привернула до себе увагу і літераторів, і читачів, проте була гостро розкритикована за слабке ідейне навантаження та ретроспективне спрямування. Намагаючись довести протилежне, Слісаренко опинився в ролі громадського обвинувача на процесі так званої «Спілки визволення України»(СВУ) та взявся за написання кон'юнктурних творів на соціальне замовлення («Зламаний гвинт», «Хлібна ріка»).
29 квітня 1934 р. О. Слісаренко заарештовано. На першому етапі допитів він «зізнався»у приналежності до підпільної контрреволюційної організації, яка ставила за мету повалення радянської влади і встановлення фашистської диктатури на Україні. Через два місяці після арешту О. Слісаренко відмовився від цих «зізнань». Після цього почалося тривале добування від нього визнання найтяжчої, як думається, «вини»— приналежності до ВАПЛІТЕ.
За вироком Військового трибуналу Українського військового округу О. Слісаренка позбавили волі на 10 років, прав — на 3 роки, «без конфискации имущества, в виду отсутствия такового». Письменника заслали до одного з соловецьких концтаборів. З листопада 1937 р. його розстріляли.
Основні твори: повість «Бунт»; роман «Чорний ангел».|Біографії письменників||Поле Title - обов'язкове.
