У 1910 р. після початкової сільської школи навчається у Катеринославському реальному училищі. Під псевдонімом Лорд Лістер друкує в шкільному журналі авантюрні оповідання. У 1917 р. написав оповідання «Важке питання».
У 1918 р. закінчує реальне училище з «відзнакою»і вступає на математичний факультет Катеринославського університету (згодом навчається на правничому). У1919 р. через скрутне матеріальне становище Підмогильний залишає навчання, працює вчителем. У цей час пише оповідання «Добрий Бог», «Гайдамака», «Пророк», «На селі», друкує у катеринославському збірнику «Січ»оповідання «Ваня»і «Старець».
У 1920 р. написав збірку оповідань «Твори. Том 1»: «Собака», «Смерть», «В епідемічному бараці», «Остап Шаптала», «Повстанці», «Комуніст», «Минуле», «Задень», «Колисанка», «Кохання». Цього ж року письменник вирушає до Києва.
3 1921 р. він працює бібліографом Книжкової палати в Києві. Невдовзі виїжджає до містечка Ворзеля, де одружується з донькою місцевого священика Катериною Червінською, актрисою Театру юного глядача.
У 1922 р. виходить книжка оповідань «В епідемічному бараці». Наступного року в журналі «Нова Україна»(Прага), з'являються новели з циклу «Повстанці», оповідання «Іван Босий»(цей журнал, що його видавав у Празі Володимир Винниченко, пізніше фігурував у справі Підмогильного як речовий доказ його контрреволюційної діяльності). Митець повертається до Києва, працює редактором «Книгоспілки», зближується з «академістами»(неокласиками).
У 1923-1924 рр. Підмогильний бере участь у діяльності АСПИС (Асоціація письменників), до якої входили Л. Старицька-Черняхівська, Н. Романович-Ткаченко, М. Зеров, М. Рильський, П. Филипович, М. Івченко, Д. Загул, Г. Косинка, Б. Антоненко-Давидович та ін.
У 1924 р. виходить книжка «Військовий літун». За участю Підмогильного утворюється група «Ланка»(Г. Косинка, Б. Антоненко-Давидович, Є. Плужник, Т. Осьмачка, М. Івченко, Я. Качура, М. Галич, Б. Тенета).
24 травня 1925 р. В. Підмогильний у великій залі Всенародної бібліотеки виступив перед представниками літературно-громадських організацій, вузівською молоддю, міською інтелігенцією на диспуті «Шляхи розвитку сучасної літератури», зазначивши: «Коли б який-небудь товариш «спробував»написати сонату і сказав би, що це гарна соната, бо в неї гарна ідеологія, то ніхто не завагався б йому відповісти, що це музична нісенітниця, і ніхто б тієї сонати не слухав... У нас всякий твір, коли він абсолютно і категорично не відповідає вимогам офіційної ідеології, засуджують незалежно від того, чи гарний він, чи дійсний і чи потрібний».
У1926 р. з'являється окреме видання повісті «Третя революція». Цього ж року В. Підмогильний бере участь у створенні МАРСу (Майстерні революційного слова).
Разом з Є. Плужником у 1926-1927 рр. він підготував два видання словника «Фразеологія ділової мови», працював над сценарієм фільму «Коломба»за новелою Проспера Меріме.
У 1927 р. виходять збірка оповідань «Проблема хліба»та перекладений В. Підмогильним роман А. Франса «Таїс».
У Харкові 1928 р. виходить друком роман «Місто». Письменник їде до Чехо-Словаччини «для налагодження творчих зв'язків», редагує журнал «Життя й революція». Наступного 1929 р. повертається до Харкова.
1930 р. в Москві в популярній серії «Творчество народов СССР»виходить роман «Місто»російською мовою.
На початку 30-х рр. В. Підмогильний стає визнаним авторитетом перекладацької школи в Україні, консультантом з іноземної літератури при видавництві «Рух». Однак письменника звільняють з редакції журналу «Життя й революція», а його твори вилучають з журналів і видавництв.
Протягом 1930-1934 рр. В. Підмогильний організовує та редагує видання творів А. Франса (у 25 т.) та О. Бальзака (у 15 т.), перекладає романи Ґ. де Мопассана, твори Д. Дідро та інших.
У1933 р. у «Літературній газеті»друкується новела «З життя будинку», де яскраво звучить трагічне передчуття: «... Класовий ворог, це в нас на кожному заводі й у кожній установі ніби штатна посада, яку хтось та повинен займати...»
8 грудня 1934 р. письменник був безпідставно заарештований у харківському будинку «Слово»у справі вбивства Кірова. Відбувся закритий суд: письменник отримав вирок без оскарження та був засланий до концтабору.
З листопада 1937 р. В. Підмогильного розстріляно на Соловках. Є відомості, що в ув'язненні він написав кілька оповідань і роман про колективізацію «Осінь, 1929», але ці твори, очевидно, втрачені.
В. Підмогильний реабілітований посмертно у 1956 р.
Основні твори: романи «Місто», «Невеличка драма»; повісті «Остап Шаптала», «Повість без назви»; оповідання «Добрий Бог», «Син», «Історія паніївги».