Протягом 1908-1915 рр. Максим вчився в Києві (з третього класу) в приватній гімназії педагога В.П. Науменка, здобувши там глибоку гуманітарну освіту.
У 1907 р. Рильський почав друкувати поезії в журналах «Українська хата»і «Шлях».
Перша книга М. Рильського «На білих островах»з'явилася друком у 1910 р., коли авторові виповнилося 15 років.
31915 р. М. Рильський став студентом медичного факультету Київського університету, через два роки продовжив навчання на історико-філологічному. Революція, громадянська війна змусили перервати освіту й переїхати в село, де він вчителював у початковій школі.
У літературних колах М. Рильський належав до групи «неокласиків», але політичний клімат тоталітарної держави обмежував творчу свободу й багато в чому деформував тематику та ідейний світ його поезії. Одна за одною з'являються поетичні збірки «На узліссі»(1918), «Під осінніми зорями»(1918), «Синя далечінь»(1925), «Крізь бурю й сніг»(1925), «Тринадцята весна»(1926), «Де сходяться дороги»(1929), «Гомін і відгомін»(1929).
У 1931 р. поет опинився в застінках НКВС: його звинувачували в причетності до контрреволюційної організації — Спілки визволення України. І хоча через півроку поет був звільнений «за відсутністю достатніх даних для обвинувачення й суду», злам був засвідчений збіркою «Знак терезів»(1932), віршованою повістю «Марина»(1933).
Помітно звузивши сферу своєї поетичної духовності, М. Рильський зумів визначити в 30-х роках як основну тему своєї поезії — тему патріотизму.
У подальших передвоєнних збірках («Київ»(1935), «Літо»(1936), «Україна»(1938), «Збір винограду»(1940)) М. Рильський уже постає офіційним поетом комуністичної системи. «Рабом системи»він залишається і в повоєнній творчості, у цьому переконують назви збірок: «Чаша дружби»(1946), «Вірність»(1947), «Мости»(1948), «Братерство»(1950), «Наша сила»(1952), «Сад над морем»(1955).
У роки Великої Вітчизняної війни його поезія зазвучала по-новому: збірки «Слово про рідну матір»(1942), «Мандрівка в молодість»(1942-1944), «Неопалима купина»(1944) і багато ін.
У повоєнні десятиліття в житті поета настали трагічні часи: безжально несправедлива критика, відкрите політичне гоніння.
Творче відродження поета припадає на пам'ятну «відлигу»в житті суспільства, що почалася в середині 50-х років: поетичні збірки «Троянди й виноград»(1957), «Далекі небосхили»(1959), «Голосіївська осінь»(1959), «В затінку жайворонка»(1961)та ін.
Як учений і критик М. Рильський багато зробив для осмислення історії літератури та її сучасного досвіду. Перу поета належать також праці з фольклористики, мистецтвознавства, мовознавства (лексикографії та стилістики української мови), теорії перекладу. Визнанню наукових та літературних досягнень поета відбилось в обранні його академіком АН УРСР (1943) та АН СРСР (1958). Він був головою правління Спілки письменників України, обирався депутатом Верховної Ради СРСР, очолював Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР.
Поет помер 24 липня 1964 р. після тяжкої хвороби.
Основні твори: збірки поезії «На узліссі», «Під осінніми зорями», «Синя далечінь», «Крізьбурюйсніг», «Тринадцята
весна», «Де сходяться дороги», «Гомін і відгомін», «Троянди йвиноград», «Далекінебосхили», «Голосіївськаосінь», «В затінку жайворонка».