У1883 р. він вступив до польської гімназії в Коломиї. 3 четвертого класу бере участь у роботі гуртка гімназичної молоді, який проводив громадсько-культурну роботу серед селян, наприклад, організовував читальні. Ще в гімназії В. Стефаник почав писати.
У 1888-1889 рр. у співавторстві з Л. Мартовичем В. Стефаник написав оповідання «Нечитальник»та «Лумера».
У1890 р. письменника було звинувачено в нелегальній громадсько-культурній роботі, тому він змушений був залишити навчання в Коломиї та продовжити його в Дрогобицькій гімназії. Стефаник стає членом таємного гуртка молоді, знайомиться з І. Франком, з яким потім підтримував дружні зв'язки.
1892 р. В. Стефаник закінчив гімназію, вступив на медичний факультет Краківського університету, але замість вивчення медицини поринув у літературне та громадське життя Кракова. Туг існувало товариство студентів-українців «Академічна громада».
У цей час він також активно співпрацював з українськими періодичними виданнями як публіцист. Протягом 18931899.рр. в друкованих органах радикальної партії «Народ», «Хлібороб», «Громадський голос»та «Літературно-науковому віснику»Стефаник публікує ряд статей: «Віче хлопів мазурських у Кракові», «Мазурськевічеу Ржешові», «Мужики і вистава», «Польські соціалісти як реставратори Польщі осі тогга сіо тогга», «Книжка за мужицький харч», «Молоді попи», «Для дітей», «Поети і інтелігенція».
У 1896-1897 рр. митець створив низку поезій у прозі, намагався видати їх окремою книжкою під заголовком «З осені». Підготовлена книжка не зацікавила видавців, і письменник знищив рукопис. Кілька поезій у прозі, що лишилися в архівах друзів Стефаника, були опубліковані після його смерті («Амбіції», «Чарівник», «Ользіприсвячую», «У воздухахплавають ліси», «Вночі»таін.).
У 1897 р. у чернівецькій газеті «Праця»з'явились перші реалістичні новели Стефаника: «Виводили з села», «Лист», «Побожна»«Вкорчмі», «Стратився», «Синякнижечка», «Сама-саміська», які привернули увагу літературної громадськості художньою новизною, глибоким та оригінальним трактуванням тем з життя села. Проте нова оригінальна манера письменника була визнана не відразу.
1899 р. в Чернівцях вийшла в світ перша збірка новел — «Синя книжечка», яка принесла Стефаникові загальне визнання, була зустрінута захопленими відгуками найбільших літературних авторитетів.
Наступного року вийшла друга збірка Стефаника — «Камінний хрест», яку також було сприйнято як визначну літературну подію.
У 1901 р. письменник опублікував третю збірку новел — «Дорога». У1905 р. вийшла четверта збірка — «Моє слово», в якій уперше була надрукована новела «Суд». Ця книга завершила перший період творчості Стефаника.
У1916 р. В. Стефаник написав новелу «Марія», присвячену пам'яті Франка. Згодом опублікував шість новел, які разом із творами другого періоду («Діточа пригода»і «Марія») склали п'яту збірку «Вона — земля», видану 1926 р.
Протягом 1927-1933 рр. Стефаник опублікував ще понад десять новел, серед них автобіографічні «Нитка», «Браття», «Серце», «Вовчиця», «Славайсу», «Людмила», «Каменярі».
В останні роки життя В. Стефаник жив у с. Русів, займався хліборобством, а у вільний час продовжував писати твори.
У 1936 р. письменник помер.
Основні твори: новели «Новина»,'«Катруся», «Камінний хрест», «Палій», «Сини», «Марія», «Святий вечір», «Виводили з села», «Синя книжечка», «В корчмі», «Лесева фамілія», «Злодій», «Кленові листки», «Мати».
