Розповідь Івана Сергійовича Тургенева "Муму" мене дуже уразила. Коли Герасим убив собачку, я не могла стримати сліз. А як же було важко йому самому! Адже він виростив Муму з маленького цуценяти. Ця єдина істота, яка любила Герасима, та і він встиг прив'язатися до песика. Але Герасим був кріпосним і вимушений виконувати усі накази і капризи своєї пані.
Я ставлю собі питання: "Чому ж Герасим не пішов в село з Муму"? Він не посмів не послухатися бариню, але і не захотів жити у будинку, де розпоряджаються жорстокі і нелюдяні люди. А бариня знову знайшла винуватих, щоб вигородити себе.
Кріпацтво принижувало не лише селян, але губило і самих поміщиків, привчало їх до безкарності.
У розповіді Тургенева "Муму" ми бачимо бариню, яка думала тільки про себе, свого спокою, а інші люди повинні були їй догоджати, виконуючи будь-яку її примху. Проти такого порядку речей виступає письменник. Він був чесною людиною і не міг миритися з кріпацтвом.