Жуковский і його лірика
Ніхто не мав і не матиме складу, рівного в могутності і різноманітності складу його. А. С. ПушкінЖуковский був першим, хто вніс в нашу літературу романтичний початок, зосередився на внутрішньому світі людини; він явив читачеві російську мову в його істинній співучості, звучності і музиці вірша.Василь Андрійович Жуковский був образованнейшим людиною, що дозволило йому, що мало незрівнянний дар перекладача, зробити доступними для російського читача багато кращих зразків німецької і англійської поезії, що у той час мало особливе значення, оскільки до нього в російській літературі переважали лише переклади з французького. Жуковский переводив Шиллера, Байрона і багатьох інших поетів. Проте він не обмежувався цим; його перу належить переклад "Одіссеї" — епічної поеми великого поета Древньої Греції Гомера, східних поем "Наль і Дамаянти" (Індія), "Рустем і Зораб" (Персія) і інших творів. Таким чином, перекладацька діяльність Жуковского зіграла в історії літератури величезну роль. Недаремно Пушкін називав його "генієм перекладу",Жуковский — один з перших поетів-ліриків, що розвивали не лише нові для російської поезії жанри, але і лексику. Як поет Жуковский прославився досить рано. Його особа, світовідчуття і поетичні пристрасті складалися на початку століття. Він глибоко засвоїв uneit морального самоудосконалення і особистої доброчесності. Це знайшло гідне підтвердження в його ліриці:А ви, повірені фортуни ослепленны. Марно сплячих idea, поспішаєте зневажати За те, що горби і.х не пишні і забуті. Що лестощі ним вівтарів не мислить споруджувати.Молодий Жуковский віддає данину романтизму, захоплюючись Шиллером, але залишається байдужим до цивільної теми. Дуже рано в творчості поета проявилися його основні риси, що стали потім домінуючими, — містицизм, віра в потойбічний світ, можливо, більше здійснений, ніж земний. У вірші "На смерть Андрія Тургенева" Жуковский пишет:Прости! не вічно жити! Побачимося знову; У труні нам долею призначено побачення! Надія солодка! приємне очікування! З яким веселием я помиратиму!Але якнайповніше талант поета виразився в любовній ліриці. Жуковский жадав великого щастя і писав про право людини на почуття:Коли руки твоїй такими милими рисамиМій погляд бьп уражений — уся солодкість колишніх днів.Усі незабутні годинники любові твоєїВоскресли переді мною! Про почуттів очарованье!Особиста любовна драма глибоко відбилася в його ліриці. Аж до середини двадцятих років XIX століття в ліриці Жуковского панувала тема неподіленої глибокої і піднесеної любові :Коли я був улюблений, в захопленнях, в насолоді.Як сон привабливий, усе життя моя текла,Але я тобою забыт.— де щастя, провидіння!Ах! счастием моїм любов твоя була!Трагедію своєї любові Жуковский зрозумів як неминучість краху і загибелі кращих надій у сучасному світі. Людину усюди підстерігають страждання і втрати і його мрії рушаться:Тобою до для однієї тебе Живу і життям насолоджуюся; .Тобою почуваю себе; У тобі з природи дивуюся. І з чим же доля мій порівняти? Чого бажати в так, солодкій долі?Любов мені жиЗнь -ах! Я любитиЩе сто крат бажав би більш.Поет прагне до гармонії і краси, але немає їх, на жаль, у навколишньому світі. Людина не може перемогти могутні сили, що стоять на його шляху на щастя :Прекрасне загинуло в пишному кольорі... Така доля прекрасного на світі!Тут Жуковский виражає сумну думку про невідворотну загибель молодості, краси, променистих надій на зорі днів. Поет щиро і глибоко страждає, і у нього часто виявлявся "розум з серцем не в ладу". Василь Андрійович стверджував, що:... Причина усіх добрих справ. Джерело великого,Нам твердість, і мужність,І силу що дає,— Надія відрадна!.Визнаючи недосконалість дійсності, Жуковский, проте, не переконався ні в доброті, ні в красі, ні в людяності. У своїх творах він, закликаючи до упокорювання і стверджуючи благо Промислу, співчуває своїм героям, тужить про розлуку закоханих, про в'янення молодості, про загибель краси : Нехай не завжди торжествує на землі справедливість, але серце поета віддане ніжним закоханим, в образах яких прославляються краса, добро, гаряче молоде почуття, вірність і моральна стійкість :Я в надії, я в замішанніЗраджую себе хвилям;Щастя бачу у віддаленні;Усе, що мило,-мнится — там!Ах! у безвісному океаніОпинився мій човник; Даль як і раніше в тумані;Брег невидимий і далекий.Лірика Жуковского підготувала прихід в російську літературу Пушкіна, Лермонтова і інших великих поетів. Без його поетичних шукань і знахідок, ймовірно, не досягла, би російська поезія своїх висот.Саме з Жуковского розпочалася нова школа в поезії: завдяки ньому вона. немов повставши від сну. вчинила стрімкий стрибок в майбутнє. |
