\Псевдонім — Гнат Галайда.
Гнат Мартинович Хоткевич народився 31 грудня 1877 р. в Харкові в сім'ї кухара. 1900 р. закінчив місцевий технологічний інститут. Ще в студентські роки включився в культурно-освітню діяльність на селі, віртуозно опанувавши гру на бандурі. Разом з О. Матюшенком, майбутнім організатором повстання на панцернику «Потьомкин», влаштовував вистави, їздив місцями козацької слави. Зрештою, увійшов у контакти із членами Української соціал-демократичної партії (О. Коваленко, Ж. Коллар та ін.). Все це викликало підозри місцевих властей, внаслідок чого 1899 р. він був на рік виключений з інституту як неблагонадійний. Був одним з організаторів виступу кобзарів-лірників на Археологічному з'їзді в Харкові (1902), фундатором першого в Росії Робітничого театру.
У 1905 р. брав активну участь у революційних подіях, у зв'язку з чим змушений був емігрувати до Галичини. Повернувшись до Києва 1912 p., він одразу ж був заарештований і висланий за межі України. Повернувся до Харкова після розпаду царської Росії, проживши тут до свого чергового арешту.
Перше оповідання Хоткевича «Грузинка»надруковано 1897 р. в журналі «Зоря». Ранні новели позначені впливом модернізму (збірка «Поезії в прозі», 1902).
Пізніші твори — переважно реалістичні: збірка етюдів «Гірські акварелі»(1914), лірико-романтична повість «Камінна душа»(1911), драматична тетралогія «Богдан Хмельницький», роман «Берестечко»таін.
Незважаючи на заслуги перед народом як талановитого письменника, громадського і культурного діяча, учасника революційного руху на Україні, Хоткевич з початку 30-х років зазнає жорстоких переслідувань з боку партократії: його звинувачують у націоналізмі, не публікують творів, шельмують у пресі. 23 лютого 1938 р. виписано ордер на арешт Г. Хоткевича, звинуваченого в тому, що він нібито є «учасником антирадянської української націоналістичної організації».
Внаслідок ужитих заходів фізичного впливу письменник був змушений «зізнатися»у «злочинах», яких не вчинив.
У справі Г. Хоткевича як доведений факт стверджується, що 1923 р. він завербований у Харкові для шпіонажу на користь Німеччини, був не тільки зв'язаний з Українською військовою організацією, а й «проводив активну діяльність по лінії цієї контрреволюційної організації».
У зв'язку з цим його справу вирішено надіслати на розгляд HKBC СРСР. Доля Хоткевича цією постановою була вирішена.
Про останній найтрагічніший момент у житті Г. Хоткевича свідчить «Виписка із протоколу № 69 засідання Особливої трійки УНКВС по Харківській області»від 29 вересня 1938 p.: обвинуваченого розстріляти, а особисте майно конфіскувати.
Цей вирок виконано 8 жовтня 1938 р.
24 квітня 1956 р. військовий трибунал Київського військового округу ухвалу «особливої трійки»у справі Г. Хоткевича скасував за відсутністю в його діях складу злочину. Письменник реабілітований посмертно.
Основні твори: «Поезії в прозі», драма «Лихоліття», повісті «Камінна душа», «Авірон», оповідання «Гірські акварелі», «Гуцульські образки»таін.