Баннер партнерской программы Студворк 728x90
Баннер партнерской программы Студворк 240x400
Категории сайта
Мої статті [581]
тут есть все: Україна, 2012, поеми, твори, біографія, творчість, поети, ДРЮ, ДПА, ЗНО, реферати, тематика, біографія, вірші, література зі шкільної програми, поиск, скачать, новости, библиотека, бесплатно, видео, музыка, приколы, эротика, гороскоп, прогноз, фильмы, почта, реферат, софт, архив, погоды, серийник, ключик, курсовая, файловый
Случайные анекдоты
Наш опрос
Який предмет вам подобається найбільше?
Результаты
Всего ответов: 96
Блок 5360
Блок 9037
Який предмет вам подобається найбільше?
Результаты
Всего ответов: 96
Регистрация

Поиск



Главная » Статьи » Твори, оповідання » Мої статті [ Добавить статью ]

ВОЛОДИМИР СОСЮРА САД


ВОЛОДИМИР СОСЮРА
САД
В огні нестримної навали
рубали, різали наш сад...
А ми дивилися назад
і за минулим сумували...

Руками власними тюрму
творили ми собі одвічну...
О будьте прокляті,— кому
назад повернуте обличчя!

Кати нас брали на штики
за слово, правдою повите...
Ви ж розумієте?! Віки
не знали ми, чиї ми діти!..

Хтось застромив у серце шило
в чеканні марному весни...
В саду розкішному лишились
одні пеньки та бур'яни.

Кати на струни наші жили
тягли із рук, як сон, блідих...
І з нас співців собі купили,
щоб грали їм на струнах тих.

Ми йшли кривавими стежками,
нам тільки снився волі гук.
І похоронно над полями
кричав і плакав чорний крук...

Він нам кричав про волі гнів,
щоб ми повстали, захотіли!..
Й кривавий дзюб об струни-жили
в безкраїм розпачі точив...

Коли ж приходили раби
володарям на струнах грати,
серця не тисло від журби
і не обурювали грати...

А струни плакали... Не в бій —
вони нас кликали в утому...
Та от прийшов співець новий
і в струни вдарив по-новому.

І ми здригнули!.. Душі громом
залив музичний буревій,
що мчав, мов рокоти ріки,
що рвався вдаль крізь піну шалу!
І розцвіли старі пеньки,
і бур'яни травою стали...

Це вдень було, коли той спів
так схвилював серця всім хорі...
А уночі вже сад шумів
і крізь гілля сміялись зорі...
Так несподівано і скоро
наш сад постав і зашумів...

Його рубали, а він ріс!
На місці зрубаного дуба
росли нові!.. І навіть хмиз
угору дерся!.. Краю любий!..

Ми дочекалися весни,
ми вже підходимо до брами!..
Це ти той сад, о краю мій,
колись порубаний катами!..
Над золотими берегами
ти знов шумиш, такий рясний...

1928, Харків





Мої роздуми над віршем В. Сосюри «Сад»



Він не тільки любив свій

рідний край — Україну,

не тільки оспівував його,

він боровся за нього, за його волю,

за його розквіт і могутню велич.

В. Бичко

У Біблії читаємо, що Бог є любов. Хіба можна заперечити цю думку? Безумовно, ні! Любов — основа життя; любов і краса — рушійні сили Всесвіту.

Про любов написано багато глибоко душевних, емоційних віршів. І коли читаєш їх, переконуєшся в тому, що кожен митець у це поняття вкладає свій зміст. Це природно, бо поети-лірики — люди неординарні, унікальні й неповторні.

В українській мові є два поняття: любов і кохання. Кохання, на думку В. Винниченка, приходить несподівано, в один момент і може так само несподівано відійти, а любов — то зовсім інше… Вона… «приходить непомітно, стає господинею і одходить — з муками», а іноді й зі смертю.

В. Сосюра, якого називають українським Єсеніним, теж розділяє поняття «любов» і «кохання». Кохання — ніжні почуття до тієї, яка полонила душу й серце. Пам’ятаєте — так ніхто не кохав, через тисячі літ лиш приходить подібне кохання… А любов? Любов — поняття багатогранне. У поета воно асоціюється з поняттям «патріотизм», себто любов до рідного краю, землі, родини, мови, традицій, культури. Гнівом наповнюється душа поета, коли він згадує історію України (вірш «Сад»). Як кінострічка, пропливають перед очима ті далекі дні, «коли в огні нестримної навали» знищували Україну, «брати брали на штики», «хтось застромляв у серце шило», «кати на струни наші жили тягли із рук». В. Сосюра гнівно засуджує тих, хто «руками власними» собі творив тюрму, продавав свій талант, зраджуючи Україну… Викривальні мотиви поглиблюються образом чорного крука.

Талановитий митець сприймає Україну як сад. Сад, який знищували віками, а ми, українці, забували минуле, тих, хто боронив нашу незалежність, а часом і не пам’ятали, чиї ми діти. Та минув час, говорить поет, і ми «іздригнули», «і зацвіли старі пеньки, і бур’яни травою стали», «наш сад повстав і зашумів». У останній строфі вірша — символічний образ весни. Серце автора переповнюється радістю від думки про майбутнє України.
Категория: Мої статті | Добавил: Льоша (24.03.2012)
Просмотров: 3091 | Комментарии: 1 | Теги: твори, ДПА, біографія, Творчість, ВОЛОДИМИР СОСЮРА САД, дрю, поети, україна, поеми, 2012 | Рейтинг: 0.1/745
Всего комментариев: 1
0  
Автор: | 21.01.2013, 22.06
все отлично happy
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
 
Ваш логин: Ваш пароль: