У 1913 р. Драй-Хмару було відряджено за кордон, де він студіював фонди бібліотек та архівів Львова, Будапешта, Загреба, Белграда і Бухареста. 3 початком Першої світової війни як професорський стипендіат М. Драй-Хмара працював у Петроградському університеті, а в 1917 р. повернувся в Україну.
У 1918-23 рр. Драй-Хмара був професором Кам'янецьПодільського університету, а з 1923 по 1929 р. — кафедри українознавства Київського медичного інституту. У 193033 рр. працював у Науково-дослідному інституті мовознавства при ВУАН.
М. Драй-Хмара належав до угруповання «неокласиків», хоча до кінця не позбувся символістичних впливів. За життя поета вийшла друком лише одна книга його поезій «Проростень»(1926). Двіінщі(«Сонячні марші»та «Залізний обрій») так і не побачили світу аж до 1969 року.
Як літературознавець, глибоко обізнаний з багатьма слов'янськими літературами, Драй-Хмара своїми розвідками добре прислужився розвиткові історико-порівняльного методу, хоча йому вдалося видати лише монографію «Леся Українка»(1926).
21 березня 1933 р. М. Драй-Хмару було уперше заарештовано Київським відділом ДПУ (за звинуваченням у приналежності до контрреволюційної організації в Кам'янецьПодільському університеті). Однак тодішньому слідству не вистачило доказів, і незабаром, 11 травня, поета випустили з-за ґрат.
16 липня 1934 р. його справу, за № 3391, було припинено. Професор Драй-Хмара був звільнений за наявності підписки про невиїзд. Однак повторного арешту довелося чекати недовго. 5 вересня 1935 р. було виписано ордер № 28 на арешт колишнього професора, а тоді рядового викладача української мови. Звинувачення стандартне: націоналістична контрреволюційна діяльність. Драй-Хмара вперто заперечував це. ЗО жовтня 1935 р. його справу під № 101 з'єднали зі справою П. Филиповича під № 99, а 22 листопада справи П. Филиповичаі М. Драй-Хмари були приєднані до справи № 1377 «Зерова і групи». Проте й тут М. Драй-Хмара вперто заперечував свою приналежність до міфічної контрреволюційної організації, і слідчі змушені були знову повернутися до справи № 101.
Справа розглядалася 28 березня 1936 р. в Москві на засіданні Особливої наради при НКВС СРСР під номером 88. Вирок лаконічний: «Драй-Хмара Михаил Афанасьевич — за к.-р. деятельность заключить в исправтрудлагерь сроком на пять лет, считая с 5.9.35 г.»Таким чином М. Драй-Хмара опинився на Колимі.
Далі постановою трійки УНКВС по Дальбуду від 27 травня 1938 р. йому додають ще десять років за нібито участь в антирадянській організації та антирадянську пропаганду в таборі.
Як засвідчено в документах про реабілітацію, М. ДрайХмара помер 19 січня 1939 р. «від ослаблення серцевої діяльності». Реабілітовано письменника після перевірки табірної справи в Магаданській області 28 листопада 1989 р.
Існує ще одна версія смерті Михайла Драй-Хмари. За спогадами П. Василевського (див. його статтю в «Літературній Україні»від 2 жовтня 1989 р. «Так він загинув на Колимі»), письменник у квітні 1939 р. став на місце смертника під час одного з чергових розстрілів кожного п'ятого в шерензі, врятувавши цим невідому молоду людину.
Основні твори: книги поезій «Проростень», «Сонячні марші», «Залізний обрій», поема «Поворот».