Мої статті - Твори, оповідання - Каталог статей - Реферати для навчальних закладів

Главная » Статьи » Твори, оповідання » Мої статті

[ Добавить статью ]

В категории материалов: 581
Показано материалов: 221-230

Страницы: 1 2 ... 21 22 23 24 25 ... 58 59

Сортировать по: Дате · Названию · Рейтингу · Комментариям · Просмотрам

Іронія як художній прийом в романі І. С. Тургенева "Батьки і діти"

Дата: 28.07.2012

Категория: Мої статті

Автор: Льоша

Іван Сергійович Тургенев в романі "Батьки і діти" користується різними художніми прийомами: портретною характеристикою, антитезою, пейзажними замальовками. Усі вони допомагають більш повно розкрити характери персонажів.
Окрім перерахованих художніх прийомів, в романі "Батьки і діти" автор прибігає і до іронічного опису і оцінки подій. -Иронично розповідає нам автор про Павла Петровича Кирсанове, героя, колись відомого у вищому столичному суспільстві. І тепер, залишившись жити в селі з братом, він не забуває стежити за своєю зовнішністю: він завжди бездоганний і елегантний. Але елегантні лакові півчобітки, до білизни накрохмалена сорочка, надушені одеколоном вуса, намани-кюренные руки — усе це виглядає принаймні безглуздо в селі, далеко від столичного шуму. "А дивакуватий у тебе дядько",— говорить Базарів Аркадію, з властивою йому прозорливістю помітивши безглуздість такого убрання в селі. Саме на Павла Петровича уперше в романі направляє вістря своєї іронії Тургенев : "...Вчинивши заздалегідь європейське "ЗЬаКе Ьапйз", він три рази, по-російськи, поцілувався з ним (Аркадієм), тобто три рази доторкнувся своїми запашними вусами його щік". Чи не так, забавно: в старовинній дворянській російській сім'ї Кирсановых разом з традиційними росіянами поцілунками є сусідами європейські звичаї. Звернемо далі увагу на авторські ремарки в главі 6, де описується перше зіткнення Павла Петровича з Базаровым. "Обличчя Павла Петровича прийняло таке байдуже вираження, немов він пішов а якусь захмарну височінь" або "Павло Петрович трохи підвів брови, немов засинаючи.". Але ось суперечка розгорається не на жарт, і поведінка Павла Петровича міняється: спочатку він "злегка зблід", а потім "повільно обернувся на каблуках і повільно пішов". До моменту другої суперечки Павло Петрович вже роздратований, і його роздратування з кожною хвилиною росте. То він "здивовано бурмоче", то перебиває Базарова, і, нарешті, його терпінню приходить кінець, і він "возопил". Цим дієсловом (зверніть увагу, Павло Петрович не закричав, не вигукнув, а саме возопил) автор підкреслює своє іронічне відношення до колишнього світського лева. Про що це нам говорить? Як би Павло Петрович не зневажав "волохатого" Базарова, як би не чванився своєю витримкою і аристократизмом, саме йому, а не Євгенію, змінюють вони під час суперечок. Мимоволі напрошується питання: так хто ж насправді краще вихований?
Звернемося тепер до сцени дуелі, адже вона є підсумковою в ідейній суперечці лібералів і демократів. Саме у цій сцені Павлу Петровичу, військовій людині, судилося не лише схибити, але і втратити свідомість побачивши крові. У цьому є щось абсурдне. Тургенев іронізує над Павлом Петровичем, тим самим показуючи, що це бездоганне явище має безліч вад. ("Якщо вершки погані, що ж молоко", — з листа до Случевскому).

Комментариев: 0

Подробнее

Іронія в романі І. С. Тургенева "Батьки і діти"

Дата: 28.07.2012

Категория: Мої статті

Автор: Льоша

Після виходу у світ в 1862 році роман І. С. Тургенева "Батьки і діти" викликав велику кількість критичних статей. Жоден критик не прийняв творіння Тургенева беззастережно.
Ліберальна критика не могла пробачити письменникові того, що представники російської аристократії зображені іронічно, що "плебей" Базарів увесь час знущається з них. Демократи сприйняли головного героя роману як злої пародії на представників табору різночинця.
Але, по-моєму, ніякої злої пародії в романі немає. Швидше, гумору там більше, але ніяк не сатири.

Комментариев: 0

Подробнее

Конкретно-історичне і вічне в образах Чацкого і Базарова

Дата: 28.07.2012

Категория: Мої статті

Автор: Льоша

"Чацкий неминучий при кожній зміні одного століття іншим. Кожна справа, що вимагає оновлення, викликає тінь Чацкого", — так писав Гончарів у своєму критичному етюді "Мильон терзань". Дійсно, положення Чацкого на громадських сходах може бути різним, але роль і доля завжди одна і та ж : свій "мильон терзань", нерозуміння, страждання, вигнання. Чацкие не переводяться в суспільстві, повторюючись на кожному кроці громадського розвитку, тобто боротьба нового із старим, передового з віджилим, здорового з хворим триває. І це повторюватиметься кожного разу при зміні одного століття іншим.
Так, грибоєдовський герой з'явився в переддекабристський період минулого століття і став прообразом "зайвої" людини, галерею яких продовжили Онєгін і Печорин. А Базарів, будучи символом шестидесятников, фактично завершив цей тип героїв в літературі.

Комментариев: 0

Подробнее

Історія стосунків Базарова з Одинцовой (по роману Тургенева "Батьки і діти")

Дата: 28.07.2012

Категория: Мої статті

Автор: Льоша

«Яке багате тіло! - сказав Базарів по дорозі. - Хоч зараз в анатомічний театр». У Микільському Базарів зацікавив Ганну, увесь час проводив з нею, відчував, що любить її. Одного разу уранці вона покликала його у свою кімнату і попросила сказати, що з ним відбувається - той признався їй в любові. Того ж дня після обіду він вибачається перед нею і говорить, що від'їжджає. «Ми ще побачимося, чи не так»? - сказала вона. «Як накажете. У такому разі ми побачимося», - відповів Базарів.
Після цього вони довго не зустрічалися, поки Базарів не вирішив заїхати до неї по дорозі до батьків. Він ще раз вибачається і сподівається, що вона не згадуватиме про нього з відразою. Ганна Сергіївна говорить, що причиною їх суперечки було те, що вони не потребували один одного і, головне, в них надто багато. однорідного. Вона просить його залишитися, але він від'їжджає: «Прощайте-с і будьте здорові». Через деякий час він смертельно захворів, коли йому стало зовсім погано, послав нарочного до Одинцовой, перед самою смертю вона поцілувала його, і він помер.
Любов здалася випробуванням для Базарова, для Тургенева - це одна із смыслообразующих цінностей. Любов перемагає егоїзм, прояснює світ, це почуття виявилося не фізіологією, як припускав герой, це почуття приголомшує і травмує. На словах він заперечував любов, а на ділі життя змусило її визнати. Ні Базарів, ні Павло Петрович не здобувають перемоги в спорі з життям.

Комментариев: 0

Подробнее

Історія княгині Р. в романі І.Тургенева "Батьки і діти"

Дата: 28.07.2012

Категория: Мої статті

Автор: Льоша

Роман Івана Сергійовича Тургенева "Батьки і діти" найчастіше визначають як роман про конфлікт дворян і різночинців.
І, звичайно, відразу виникає питання: "А навіщо потрібна ця історія княгині Р".? Але усі деталі в романі, нехай навіть щонайменші, несуть на собі певне смислове навантаження. І їх роль так само велика, як і усього твору в цілому.
Тут можна навіть провести своєрідну паралель з поемою Миколи Васильовича Гоголя "Мертві душі". Віссаріон Григорович Белинский говорив, що ліричні відступи — це важливий недолік "Мертвих душ". Але ми-то знаємо, як велика була роль цих "недоліків" в творі. Так само велика роль історії княгині Р. в "Батьках і дітях". Не виключено, що, поміщаючи цю історію в роман, автор порівнює себе зі своїм героєм (адже і у І. С. Тургенева була така ж нещасна любов до Поліни Виардо...).
З історії любові Павла Петровича Кирсанова до княгині Р. ми можемо багато що зрозуміти: наприклад, чому Павло Петрович так замкнутий, чому він обрав саме таку манеру поведінки.

Комментариев: 0

Подробнее

Випробування героя любов'ю в романі І. С. Тургенева "Батьки і діти"

Дата: 28.07.2012

Категория: Мої статті

Автор: Льоша

"Тольколюбовью тримається і рухається життя".
І. С. Тургенев

І. С. Тургенев у своїх творах піддавав героїв двом перевіркам: перевірці любов'ю і перевірці смертю. Чому він вибрав саме ці випробування?
Я думаю, тому що любов — це найчистіше, найвище і красивіше почуття, перед ним розкриваються душа і особа людини, показуючи свої істинні якості, а смерть — це великий зрівнювач, до неї як до неминучого треба бути готовим і уміти померти гідно.
У творі я хочу вирішити, чи витримав Євгеній Базаров, головний герой роману І. С. Тургенева "Батьки і діти", першу перевірку — перевірку любов'ю.
На початку роману автор представляє нам свого героя як нігіліста, людини, "яка не схиляється ні перед якими авторитетами, який не приймає жодного принципу на віру", для якого романтизм — це нісенітниця і дурощі : "Базарів визнає тільки те, що можна обмацати руками, побачити очима, покласти на мову, словом, тільки те, що можна оглянути одним з п'яти почуттів". Тому душевні страждання він вважає негідними справжнього чоловіка, високі прагнення — надуманими і безглуздими. Таким чином "...відраза до усього відчуженого від життя і такого, що випаровується в звуках складає корінну властивість" Базарова. І ця людина, що заперечує усе і уся, закохується в Ганну Сергіївну Одинцову, багату вдову, розумну і загадкову жінку. Спочатку головний герой жене від себе це романтичне почуття, прикриваючись грубим цинізмом. У розмові з Аркадієм він запитує про Одинцовой: "Це що за фігура? На інших баб не схожа". З висловлювання видно, що вона зацікавила Базарова, але він всіляко намагається зганьбити її у своїх очах, порівнюючи з Кукшиной, вульгарною особою.

Комментариев: 0

Подробнее

Конфлікт Базарова і Кирсанова-конфлікт двох епох

Дата: 28.07.2012

Категория: Мої статті

Автор: Льоша

І. С. Тургенев відбив у своєму романі "Батьки і діти" конфлікт, що виник між двома соціально-політичними таборами в Росії 60-х років XIX століття. Виразником ідей різночинців-демократів став у письменника Євгеній Базаров. Йому в романі протиставлено ліберальне дворянство, найбільш яскравим представником якого є Павло Петрович Кирсанов. Для того, щоб відбити конфлікт переломного в житті Росії часу в усій його повноті, Тургенев зіштовхує цих двох героїв.
"Хто є Базарів"? — запитують Кирсановы у Аркадія і чують відповідь: "Нігіліст". Погляди "нігіліста" і Павла Петровича Кирсанова були абсолютно протилежними. З першої ж зустрічі вони відчули один до одного неприязнь. Павло Петрович, дізнавшись, що Євгеній гостюватиме у них, запитав: "Цей волохатий"? А Базарів увечері помітив Аркадію: "А дивакуватий у тебе дядько". Між ними завжди виникали протиріччя. "У нас ще буде сутичка з цим лікарем, я це передчуваю", — говорить Кирсанов.

Комментариев: 0

Подробнее

Лірика і музика роману "Дворянське гніздо"

Дата: 28.07.2012

Категория: Мої статті

Автор: Льоша

Психологізм роману "Дворянське гніздо" величезний і дуже своєрідний. Тургенев не розгортає психологічного аналізу переживань своїх героїв, як це роблять його сучасники Достоєвський і Л. Толстой. Він обмежується найнеобхіднішим, зосереджуючи увагу читача не на самому процесі переживань, а на його внутрішньо ж підготовлених результатах: нам ясно, як поступово виникає в Лізі любов до Лаврецкому. Тургенев дбайливо відмічає окремі етапи цього процесу в їх зовнішньому прояві, але про те, що робилося в душі Лізи, ми тільки здогадуємося.
Не поглиблюючись в діалектику душі своїх героїв, Тургенев проте передає усю повноту їх внутрішнього життя. Цієї повноти письменник Досягає за допомогою внутрішнього монологу (у Лаврецкого) і тим, що скупе зображення кожного моменту в переживаннях Лаврецкого і особливо Лізи доповнюється повними значення натяками на те, що робиться в їх душах. Почуття героїв роману, їх настрої передаються іноді через паузи, іноді просто через погляди, вираз обличчя або інтонації голосу. У наростаючому зближенні Лізи і Лаврецкого Тургенев виділяє трагічний мотив, неначе насувалося щось складне, важливе, моторошне. Це надає особливу значність зображенню їх почуттів. "Лаврецкий подивився на неї, вона на нього подивилася — і обом стало майже моторошно". Утворюється як би внутрішній, невидимий, але увесь час такий, що відчувається читачем рух — розвиток їх любові один до одного. Це відчуття посилюється тим, що іноді Тургенев прибігає до ліричних коментарів, до вигуків і афоризмів, що пояснюють, що відбувається в душах його героїв ("щось веселе і дивне", "щось таємничо приємне"). Тургенев — великий майстер в передачі інтимних переживань людини. Ніколи не вживаючи різких романтичних фарб, він досягає достовірно романтичного настрою в поетичному зображенні таємниць любові.

Комментариев: 0

Подробнее

Краса російської душі (по збірці оповідань "Записки мисливця")

Дата: 28.07.2012

Категория: Мої статті

Автор: Льоша

У п'ятдесяті роки дев'ятнадцятого століття в російській літературі стає популярним жанр нарисів-оповідань, заснованих на фактичному матеріалі. Іван Сергійович Тургенев створює ряд нарисів, які згодом об'єднує у збірку "Записки мисливця". Вражає багатотемність оповідань. Тут і опис жорстоких поміщиків, пригноблюючих кріпосних селян, що бачать в них лише "робочу силу", і світлі образи простих мужиків, що зуміли зберегти доброту і щирість в нелюдських умовах, і повір'я, казки російського народу, і, звичайно ж, прекрасна природа середньої смуги Росії.
Для багатьох читачів оповідання Тургенева стали одкровенням. Вони трохи відкрили міському жителеві невідомий, небагато таємничий і по-дитячому нехитрий світ села.

Комментариев: 0

Подробнее

Міфологічні і біблейські мотиви в романі І. Тургенева "Батьки і діти"

Дата: 28.07.2012

Категория: Мої статті

Автор: Льоша

У будь-якому творі літератури, створеному, природно, після Різдва Христова, так або інакше простежуються які-небудь релігійні, біблейські, а в той же час і міфологічні мотиви.
Чому це відбувається? Адже письменник не завжди говорить саме про взаємини нашого світу з тим "горним", який ми не в змозі побачити.
Таке проникнення релігійних мотивів у світську літературу відбувається тому, що усе наше життя підсвідомо просякнуте християнською культурою, з перших віків прийняття християнства Візантією воно стало невід'ємною частиною нашого існування, незалежно від того, яких життєвих позицій дотримується людина. У літературі ми бачимо те ж прагнення, навіть в самих на перший погляд нехристиянських творах.

Комментариев: 0

Подробнее

1-10 11-20 ... 201-210 211-220 221-230 231-240 241-250 ... 571-580 581-581

запомнить
Забыл пароль \| Регистрация

E-mail:
Пароль: