Тургенев у своєму романі "Батьки і діти" хотів щиро зрозуміти і правдиво показати образ нової людини. Тургенев бачив урочистість демократизму над аристократією. Старше покоління займалося самовикриттею. Журнали і газети рябіли статтями про те, що Росія переживає кризу і потрібні радикальні реформи. Кримську війну було програно, армія осоромлена, поміщицьке господарство прийшло до занепаду, потребували оновлення системи освіти і виробництва. Молоде покоління звинуватило в усіх бідах старше покоління, яке, як вважали вони, було здатне лише на те, щоб насолоджуватися життям, красиво говорити і мріяти. Молодь відмовилася від красивих слів, багато молодих людей оголосили себе нігілістами — людьми з особливим світоглядом, в основі якого лежить заперечення загальноприйнятих норм, правил, принципів, авторитетів і досвіду батьків. Предметом поклоніння нігілістів стає користь.
Базарів, головний герой роману, — типовий нігіліст. Рішуче і нещадно Базарів заперечує громадський устрій, марнослів'я, народолюбство, а також мистецтво, літературу і любов. Базарів не визнає духовного начала ні в природі, ні в людині. Велику роль в цьому зіграли природні науки. Він думає, що якщо хвору людину можна вилікувати ліками, то так само можна вилікувати і хворе суспільство. Базарів вірить, що існує формула добробуту і щастя суспільства, яку науці належить відкрити. Усе просто і примітивно. Сумнівів і загадок не існує. Необхідно лише працювати, приносити користь. Матеріалістичний світогляд Базарів протиставляє духовному сприйняттю світу : "Порядний хімік в двадцять разів корисніше за будь-якого поета". При цьому критику піддається і наука — для Базарова істотні лише прикладні природні науки: ботаніка, медицина, механіка. Базарів відверто гордиться тим, що не витрачає часу даремно. Він зайнятий медичними експериментами. Базарів заперечує красу природи, не допускає можливості милуватися красою природи : "Природа не храм, а майстерня". Так само він відноситься і до любові, заперечує дружбу. Базарів вважає, що сильним почуттям немає місця в людському тілі, а любов взагалі не властива природі людській — існує лише фізичний потяг.
Базарів — незвичайна, виняткова особа. Він розумний і обдарований. Крім того, Базарів — людина справи, а не слова, хоча і розмови його сильні, і з усіх суперечок він виходить переможцем. Базарів — людина сильного і вільного розуму, упевнена у своїх силах, в правоті тієї справи, якій себе присвятив, горда і цілеспрямована, пригнічуюча усіх своєю волею. У першій половині роману не знайшлося суперника, гідного Базарова, і Базарів виходить переможцем, але все таки показує свою слабкість, не відмовившись від дуелі з Павлом Петровичем, — страх перед ганьбою. Павло Петрович Кирсанов не менш розумний, ніж Базарів, але впадає у вічі порожнеча і нікчемність його життя, нездатність вирішити питання, про які він говорить.
У другій частині роману Тургенев показав внутрішній конфлікт героя з самим собою. Тут автор влаштував своєму героєві екзамен з усіх предметів, в усіх сферах життя. Базарів полюбив. І Одинцова взяла верх над нігілістом Базаровым, довівши неправоту його поглядів. Він, цинік і грубий матеріаліст, закохався без пам'яті, піднесено і романтично. Одинцова змогла довести йому, що фізіологічні потреби не завжди і не обов'язково опановують людину, оскільки душа людини часто виявляється сильніше за тіло. І зустріч з людиною, що не поступається по розуму, виявилася для Базарова роковою: вона розбила серце і змусила з ганьбою відступити.
Людина не повинна повставати проти непорушних законів, які визначені не ними, а природою: закону любові до життя і до людей, закону прагнення на щастя і насолоді красою природи. Але в той же час Базарів не переможений остаточно, тому що і після смерті його пам'ятають і люблять ті, хто його колись відкинув, його пам'ятають і люблять батьки. Він не встиг вчинити багато чого в житті, але спокій, мужність і гідність, з якими він зустрів смерть, дозволяють судити про Базарове як про переможця.