У 1738 р. він вступив до Києво-Могилянської академії. З 1742 по 1744 рр. жив у Петербурзі: співав у придворній капелі, майстерно грав на скрипці, флейті, бандурі, цимбалах і сопілці, створював музику на власні вірші. Навчання продовжив у Київській академії.
1750-1753 рр. у складі російської місії Сковорода мандрував Угорщиною, Словаччиною, Польщею; відвідував університети, слухав лекції знаменитих професорів, працював у бібліотеках, студіював філософські праці.
Після повернення викладав поетику в Переяславському колегіумі; розробив для слухачів курс поетики «Роздуми про поезію і порадник до майстерності оної», заборонений церквою.
Протягом 1754-1759 рр. Сковорода жив у с. Коврай на Переяславщині, працюючи домашнім учителем у поміщика Степана Томари. Написав значну частину віршів збірки «Сад божественних пісень».
З 1759 р. працював викладачем (спочатку поетики, а згодом етики) у Харківському колегіумі, але 1764 р. змушений знову залишити викладання.
У 1766 р. філософ написав трактат «Вхідні двері до християнської доброчинності», наступного року — філософські твори «Наркіс. Розмова про те: взнай себе»і «Симфонія, названа книга Асхань про пізнання самого себе».
У 1768 р. Сковороду запросили в Харківський колегіум читати курс лекцій з катехізису. Однак прочитаний ним курс був викладом його власної просвітительської моралі, що розходилась з офіційною. Звинувачений у протиурядовій і антидержавній діяльності, він залишає викладацьку діяльність.
З 1769 р. Сковорода починає мандрувати, проповідуючи свої філософські погляди серед народу. Мандри філософа тривали чверть століття. Саме в цей час він створює основні філософські та поетичні твори.
Протягом 1769-1774 рр. Сковорода пише такі твори: «Байки харківські», «Бесіду, названу двоє, проте, що блаженним бути легко», і «Діалог, чи розмова про стародавній світ», «Розмова п'яти подорожніх про справжнє щастя в житті»(«Розмова дружня про душевний світ»), «Кільце», «Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу».
У 1775-1776 рр. створює «Книжечку, названу БПепив А1сіЬіасІів, сиріч Ікона Алківіадська («Ізраїльський Змій»)»та «Книжечку про читання святого письма, названу Дружина Лотова».
Твори «Суперечка архістратига Михайла з сатаною про те: легко бути благим», «Пря Біса з Варсавою»були написані в 1783-1784 рр.
У 1785 р. Сковорода об'єднав тридцять віршів, створених у різний час, у збірку «Сад божественних пісень».
У 1787 р. він написав «Вдячного Еродія»і «Убогого Жайворонка», а у 1791р. завершив філософський твір «Діалог. Ім'я йому — Потоп зміїний».
Поет і мандрівний філософ помер 9 листопада 1794 р. у с. Іванівці на Харківщині (нині Сковородинівка Золочівського району).
Основні твори: поетична книжка «Сад божественних пісень», збірка морально-повчальних притч «Байки харківські», філософські трактати «Убогий Жайворонок», «Вдячний Еродій».
