Закінчив Лубенську чоловічу гімназію та курси позашкільної освіти. Працював учителем, інспектором політосвіти. З 1929 р. перейшов на літературну роботу.
Розпочав свою творчість віршами. Писав переважно для дітей і молоді. Видав збірки оповідань: «Сурми»(1928), «Галаганчик»(1936), «Пісня жайворонка»(1947), «Секрет»(1947), «Дочка»(1950) та ін.
У його прозовій спадщині виділяються: повісті «Дим над яругами»(1929), «Дві весни»(1931), «Оаза в степу»(1932), «Розвідувачі нетрів»(1934), «Родина Мартинових»(1934), «Батьківщина»(1936), «Школа над морем»(1937), «Лукія»(1939), «Карафуто»(1940), «Підводний корабель»(1941), «Серце беркута»(1945), «Лісничиха»(1947), «Повість про новий дім»(1947), «Заповітне слово»(1949), «Шахта в степу»(1949), «ЮркоВасюта»(1950); романи — «Зорянафортеця»(1933), «Моревідступає»(1934), «Карборундовий камінь»(1946), «Золота медаль»(1954).
Помер 12 квітня 1954 р.