31988 р. — професійний письменник. Почесний член Асоціації «Нова література».
З часом пориває з поетичною творчістю та сюрреалістичними етюдами і пише перші «поліські»новели. Згодом вони були зібрані в книжці «Розмова»(1981).
Книжка йрози «Заманка»стала одвертим спротивом формальним та стилістичним канонам того часу. У1987 р. В. Медвідь перевидав обидві книжки як роман «Таємне сватання».
«Збирачі каміння»(1989) став спробою написати роман (поліські хроніки) з довільною новелістичною побудовою.
У 1993 p. у журналі «Київ»було надруковано еротичнофілософський роман В. Медведя «Льох».
У1995 р. видано книжку його щоденників «Філософія страху або ж проклятий народ»(журнал «Українські проблеми»), У 1996 р. письменник закінчив багатолітню працю над великим за обсягом та епічним за задумом романом-оперою «Кров по соломі», надрукувавши кілька уривків з нього.
Останнім часом В'ячеслав Медвідь виступає переважно як автор культурологічно-філософських есеїв, які зібрав у поважний том під назвою «Pro domo sua».
Він упорядкував та видав авторську антологію «Десять українських прозаїків. Десять українських поетів»(у «Бібліотечній серії»Міністерства культури і мистецтв, 1995) зі своїми передмовами.
У більшості своїх творів — від експресіоністичних новел до складних романних побудов — Медвідь занурений у поліський регіон, часто звужуючи географію своїх творчих пошуків до одного села.
Лауреат літературної премії «Український стиль»Асоціації «Нова література» (2001)
Основні твори: книги «Розмова», «Збирачі каміння», роман-опера «Кров по соломі».