Баннер партнерской программы Студворк 728x90
Баннер партнерской программы Студворк 240x400
Категории сайта
Мої статті [581]
тут есть все: Україна, 2012, поеми, твори, біографія, творчість, поети, ДРЮ, ДПА, ЗНО, реферати, тематика, біографія, вірші, література зі шкільної програми, поиск, скачать, новости, библиотека, бесплатно, видео, музыка, приколы, эротика, гороскоп, прогноз, фильмы, почта, реферат, софт, архив, погоды, серийник, ключик, курсовая, файловый
Случайные анекдоты
Наш опрос
Оцініть мій сайт
Результаты
Всего ответов: 49
Блок 5360
Блок 9037
Оцініть мій сайт
Результаты
Всего ответов: 49
Регистрация

Поиск



Главная » Статьи » Твори, оповідання » Мої статті [ Добавить статью ]

Катерина — "Промінь світла в темному царстві"

Катерина — "Промінь світла в темному царстві"

А. Н. Островський написав багато п'єс про купецтво. Вони настільки правдиві і яскраві, що Добролюбов називав їх "п'єсами життя". У цих творах життя купецтва описується як світ прихованої, тихо зітхаючої скорботи, світ тупого, ниючого болю, світ тюремного, гробового мовчання. А якщо і з'являється глухе, безглузде нарікання, то він завмирає вже при своєму народженні. Свою статтю, присвячену розбору п'єс Островського, критик Н. А. Добролюбов назвав "Темне царство". Він висловив думку про те, що самодурство купецтва тримається тільки на неуцтві і покірності. Але вихід буде знайдений, тому що в людині не можна знищити прагнення жити гідно. Не довго буде він покірний. "Хто зуміє кинути промінь світла в потворний морок темного царства"? — запитував Добролюбов. Відповіддю на це питання послужила нова п'єса драматурга "Гроза". Написана в 1860 році, п'єса і духом своїм, і назвою як би символізувала процес оновлення суспільства, яке струшувало з себе заціпеніння. І в п'єсі гроза не лише явище природи, але і яскравий образ внутрішньої боротьби, що почалася в темному житті. У п'єсі багато дійових осіб. Але головною з них є Катерина. Образ цієї жінки не лише найскладніший, він різко відрізняється від усіх інших. Недаремно критик назвав її "променем світла в темному царстві". Чим же так відрізняється Катерина від інших жителів цього царства? У цьому світі немає вільних людей! Ні самодури, ні їх жертви такими не є. Тут можна обманювати, як Варвара, але жити по правді і совість, не кривлячи душею, не можна. Хоча Катерина виховувалася в купецькій сім'ї, удома вона "жила, ні про що не сумувала, точно пташка на волі". Але після заміжжя ця вільна натура потрапила в залізну клітину самодурства свекрухи. У будинку Катерини завжди було багато мандрівників і богомолок, оповідання яких (та і уся обстановка у будинку) зробили її дуже релігійній, щиро такій, що вірить в заповіді церкві. Недивно, що свою любов до Бориса вона сприймає як тяжкий гріх. Але Катерина в релігії — "поет" (за виразом героя Горького). Вона наділена яскравою уявою, вона мрійлива і емоційна. Слухаючи різні історії, вона як би бачить їх наяву. Їй часто снилися райські сади і птахи, а коли вона входила в церкву, то бачила ангелів. Навіть мова її музична і напевна, що нагадує народні оповіді і пісні. Проте релігія, замкнуте життя, відсутність виходу для її неабиякої натури сприяли пробудженню в Катерині нездоровій чутливості. Тому під час грози, почувши прокляття недоумкуватої барині, вона стала молитися. Коли ж вона побачила на стіні малюнок "геєни вогняної", її нерви не витримали, і вона призналася Тихону у своїй любові до Бориса. Її релігійність навіть якось відтіняє такі риси, як прагнення до незалежності і правди, сміливість і рішучість. Самодур Дикої і що вічно докоряє рідних Кабан взагалі не здатні зрозуміти інших людей. Порівняно з ними або з безхарактерним Тихоном, що лише іноді дозволяє собі загуляти на декілька днів, з її полюбленим Борисом, не здатним оцінити істинну любов, Катерина стає особливо привабливою. Вона не хоче і не може обманювати і прямо заявляє: "Обманювати-то я не умію; приховати-то я нічого не можу"! Любов до Бориса — це усе для Катерини: туга по волі, мрії про справжнє життя. І в ім'я цієї любові вона вступає в нерівний поєдинок з "темним царством". Вона не сприймає свій протест як обурення проти цілої системи, навіть не замислюється про це. Але так влаштовано "темне царство", що будь-який прояв незалежності, самостійності, достоїнства особи сприймається ним як смертельний гріх, як повстання проти їх основ панування самодурів. Саме тому п'єса закінчується смертю героїні : адже вона не лише самотня, але і роздвоєна внутрішньою свідомістю свого "гріха". Загибель такої жінки — це не крик відчаю. Ні, це моральна перемога над "темним царством", що сковує свободу, волю, розум. Самогубство, за вченням церкви, непро-щаемый гріх. Але Катерина вже не боїться цього. Полюбивши, вона заявляє Борису: "Колі я для тебе гріха не побоялася, чи побоюся я людського суду". А останніми її словами були: "Друг мій! Радість моя! Прощай"! Можна виправдовувати або звинувачувати Катерину за її рішення, що привело до трагічного фіналу, але не можна не захоплюватися цілісністю її натури, жаданням свободи, рішучістю. Смерть її потрясла навіть таких людей> як Тихон, який вже в очі звинувачує матір в загибелі дружини. Значить, вчинок Катерини був дійсно "страшним викликом самодурной силі". Значить, в "темному царстві" може народжуватися світла натура, яка своїм життям або смертю може освітити це "царство".
Категория: Мої статті | Добавил: Льоша (02.08.2012)
Просмотров: 581 | Теги: Катерина — Промінь світла в темному | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
 
Ваш логин: Ваш пароль: