Як вже згадувалося вище, теракотовий посуд непокривається глазур'ю, тому мити її слід уважно і знайменшою кількістю миючого засобу, щоб посуд непоглинув в себе неприємний запах. Мити теракотовийпосуд слід ретельно ще і тому, дана вона вбирає в себеувесь жир і складний відмивається. Поглинання запахів -це також одне з достоїнств теракотового посуду, аджебудь-яке приготоване блюдо довше зберігатиме свійнеперевершений аромат. Слід лише відноситися допосуду вибірково - для кожного виду продукту виділитиокрему теракотову посудину, щоб часом рибне блюдо непахло ваніллю від приготованого до цього кулінарногоздобного шедевра. 

Сподіваюся, вищевикладені короткі характеристикидопоможуть Вам раціонально оцінити усі достоїнстватеракотового посуду і зробити в її користь безпрограшний вибір!        Терракота (від італ. terra — земля, глина і cotta — обпалена) — керамічні неглазуровані вироби з кольорової глини з пористою будовою. Застосовується в художніх, побутових і будівельних цілях. З теракоти виготовляють посуд, вази, скульптури, іграшки, лицювальну плитку та архітектурні деталі.

Теракота виготовляється з особливих сортів глини, яка після обпалювання набуває характерну фактуру (від грубозернистої до тонкозернистої, з суцільним чи частковим поліруванням) і колір (від чорного та червоно-коричневого до світлого кремового).

Глиняна табличка з Шуруппака,
бл. 2600 р. до н.е.

Дрібні теракотові вироби, були розповсюджені практично в усіх неолітичних культурах. До винаходу паперу саме теракота була матеріалом для письма (уславлені клинописні таблички Месопотамії, серед яких найдавніша з відомих в світі абетка з 30 клинописних літер). З теракоти виготовляли скульптурні фігурки, саркофаги, статуї та групи Стародавньої Греції, Етрусків, Стародавнього Китаю, Стародавньої Індії та Америки, архітектурні деталі архаїчних давньогрецьких, етруськіх та давньоримських храмів. Яскравим прикладом давньої теракотової скульптури є відома теракотова армія китайської династії Цінь.

В середні віки різна теракота застосовувалась в будівництві Середньої Азії, в італійськихорнаментально-рельєфних архітектурних деталях та портретних бюстах епохи Відродження.
На теренах України, а саме, в античних містах Причорномор'я знайдено теракоти, виготовлені місцевими майстрами для ужиткових (іграшки) та сакральних (ідоли, маски) цілей. Знахідки експедиції КФІА НАНУ 2007 р.^[1] поблизу гори Мітрідат (Керч) можуть свідчити про існування туттеатру, найдавнішого в нашій країні, де використовувались як акторські теракотові маски, так і маріонетки. Виробництво архітектурної теракоти було відомо й з часів Київської Русі. З XV ст. теракота застосовувалась в декоративному оформленні фасадів будинків, з XVIII ст. — в скульптурних ескізах, бюстах тощо.

Декоративна лицювальна теракота нашла широке застосування в радянському будівництві 1950-х років.

Теракоти знаходять ще на стобищах неолітичних культур. Матеріал, широко розповсюджний, ішов на виготовлення посуду, іграшок, скульптур, навіть саркофагів.

Широке використання мали теракоти в скульптурі.Зберіглися теракотові погруддя роботиАндреа Веррокіо (1435-1488) і Бенедетто да Майано (1442-149),мастів доби Відродження. Спроби робити теракоти мав і Леонардо да Вінчі.

Якщо мармур ішов на виготовлення кінечних варіантів знайденого образу, то теракоти були незамінними на етапах задуму, пошуку найбільш вдалого варіанту. Саме в такій ролі вона довго слугувала майстрам. Але поступово відокремилась і набула самостійності, особливо в добу бароко. Майстри бароко полюбляли теракоти і залишили перші значні взірці високохудожніх теракот. Майстрами теракот були Лоренцо Берніні , Алессандро Альгарді (1598-1654), Стефано Мадерно, Паоло Нальдини. Необхідність зробити неповторний образ вимагала малювати варіанти і ліпити їх в текракотах. Останні були вкрай необхідні для вивчення світлотіні на майбутній скульптурі ( малюнок тут був безсилим ). Після смерті Берніні в його майстерні знайшли багато теракот, в тому числі і автопортрет видатного майстра ( Ермітаж, Петербург).

Теракоти використовували скульптори Іспанії ( Педро Мільян, «Оплакування Христа»),Фландрії (Артус Квеллінус Старший «Самсон і Даліла»), Австро-Угорщини ( Матьяш Бернард Браун «  Євангеліст Матвій і янгол », Прага , Національний музей )та ін.

Дивом зберіглися теракоти видатного скульптора 18 століття, що працював на Західній Україні, Йоанна Георга Пінзеля ( Мюнхен, Німеччина). Теракоти Пінзеля мають подвійну вартість через малу збереженість скульптур майстра. Вони дають змогу побачити як задуми творця, так і уявити твори, що були знищені. 

Сучасне застосування

В 20 столітті теракоти стали предметои колекціонування музеїв. Пройшло декілька виставок, присвячених тільки теракотам доби бароко чи окремим майстрам. В сучасній скульптурі теракота особливо часто використовується як матеріал для пластики малих форм, що дозволяє зберегти в завершеному виробі виразний лаконізм і живу безпосередність етюду.