У 1846-1848 рр. Федькович навчався у німецькій нижній реальній школі в Чернівцях. Ґрунтовне і доповнене згодом знання мови, яке виніс Федькович зі школи, стало передумовою його німецькомовної творчості, що розпочалась у роки заробітчанських мандрів юнака по Північній Молдавії та Румунії.
Першими друкованими творами Ю. Федьковича були німецька балада та романтичне оповідання «Der Renegat»(1859; сліди балади, опублікованої окремо, загублено).
Творчість німецькою мовою письменник не припиняв до кінця життя, надрукувавши ряд віршів у часописах, видавши дві збірки поезій: «Gedichte»(1865); «Am Tscheremusch. Gedichte eines Uzulen»(1882). Кілька творів, в тому числі німецький переклад трагедії «Довбуш», лишилися в рукописах.
З листопада 1852 р. до лютого 1863 р. Федькович перебуває на службі у цісарській армії.
Ще перебуваючи в армії, Федькович зближується з рядовими жовнірами, співає з ними народних пісень і сам виступає в ролі складача «співанок». З цими творами пов'язаний його перший український вірш «Нічліг»(«Звізди по небеснім граді»), складений, імовірно, в травні 1859 р. під час походу полку в Італію.
Перші українські вірші Федьковича були опубліковані в брошурі А. Кобилянського «Slovo na slovo do redaktora „Slova"«(1861) і захоплено сприйняті читачами. Брошура була спрямована проти «москвофільської»орієнтації редагованої Б. Дідицьким газети «Слово».
Проте сам Б. Дідицький зацікавився новим поетом, виявивши добре художнє чуття. За його редакцією та з його передмовою 1862 р. у Львові була видана збірка «Поезії Іосифа Федьковича».
Фольклорні зацікавлення Федькович проніс крізь усе життя. У його рукописах залишилась фольклорна збірка «Найкращі співанки руського народу на Буковині»(частина опублікована за радянського часу), серед записів якої в окремий розділ виділені «Співанки Федьковича»— самостійні твори поета на фольклорні мотиви.
У 1863 р. у львівському тижневику «Вечерниці»вміщено перші українські оповідання Федьковича — «Люба — згуба», «Серце не навчити», «Штефан Славич».
За винятком нетривалого перебування у Львові, Федькович з 1863 до 1876 р. жив переважно у Сторонці-Путилові, був кілька років шкільним інспектором Вижницького округу. Він виношує плани викладання у школах народною мовою, видає «Співаник для господарських діточок»(1869), де вміщує чимало своїх творів для дітей, складає «Буквар»(не надрукований).
У 60-х рр. Федькович активно виступає на сторінках галицької преси з художніми творами (вірші, поеми, оповідання»а далі й драми), робить спроби розширення їх тематики, розбудови поетики, що, проте, не завжди знаходило співчутливу підтримку.
В обстановці непорозумінь з літераторами як «москвофільського», так і «народовського»напряму в Коломиї 18671868 рр. вийшла нова, однак невдало зредагована збірка Федьковича «ПоезіїЮрія Городенчука-Федьковича»(у 3-х випусках).
1876 р. Ю. Федькович завершує поетичний цикл «Дикі думи», створює «Повісті Юрія Федьковича».
З 1865 р. Федькович приділяв значні творчі зусилля драматургії. Першим його драматичним твором був жарт на одну дію «Так вам треба!». Пізніше Федькович розширив п'єсу до трьох дій, назвавши її «Сватання на гостинці»(1884). На побутовому матеріалі виросла мелодрама «Керманич, або Стрілений хрест» (перша, прозова, редакція — 1876, друга, віршова — 1882).
У львівський період діяльності Федькович здійснив ряд перекладів та переробок п'єс іноземних авторів. Найбільш творчим підходом відзначається переробка комедії німецького драматурга Е. Раупаха, що дістала назву «Запечатаний двірник». З німецької мови Федьковичем перекладено драму Р. Готшаля «Мазепа». Одним з перших серед українських письменників Федькович звернувся до спадщини Шекспіра, травестувавши його комедію «Приборкання непокірної»у «фрашку»«Як козам роги виправляють»(1872), а також переклавши трагедії «Макбет»та «Гамлет».
У 70-х рр. працює над трагедією «Довбуш», а у 18871888 рр. створює трагедію «Хмельницький».
За відомостями біографів, Федькович написав оригінальний драматичний твір «Мазепа»(досі не відомий), а також виношував плани написати трагедії «Гонта»та «Кара Діорді». Проте повністю не реалізує свої творчі задуми.
У Чернівцях, куди після смерті батька переїхав жити Федькович, поглиблюється усамітненість письменника. Він відходить від будь-якої літературної праці, дає волю давньому зацікавленню астрологією.
У 1884 р. буковинська інтелігенція робить спроби навернути письменника до літературного та громадського життя. З січня 1885 р. Федькович як редактор підписує новостворену газету «Буковина», де друкує кілька нових своїх творів. Наступного року місцева громадськість відзначила 25-річний ювілей літературної діяльності Федьковича, що стало певним заохоченням його до подальшої праці.
Помер письменник 11 січня 1888 р.
Основні твори: збірка «Поезії», книга «Повісті Юрія Федьковича».