1829 р. вступив до Львівської духовної семінарії. Водночас був слухачем філософського відділу університету, але офіційна традиційна наука не цікавила його. Саме у гімназійний період Маркіян Шашкевич почав писати вірші.
21 лютого 1831 р. Шашкевича було виключено з семінарії за порушення семінарського режиму й вільнодумство. Розгніваний батько відмовився від сина, тому Маркіян залишився у Львові в дядька по матері Захара Авдиковського. У ці роки він активно займається самоосвітою, читає все, що стосується слов'янських культур, знайомиться з «Енеїдою»І. Котляревського, граматикою О. Павловського, зі збіркою народних пісень М. Максимовича.
1833 р. після смерті батька Маркіану треба було дбати про сім'ю, тому він знову вступив до Львівської семінарії, а 1838 р. висвятився.
Шашкевич очолив гурток прогресивної молоді «Руська трійця», який виступив на захист української літератури, проти ополячування населення Галичини. 1834 р. гурток львівських семінаристів остаточно оформився в культурнопросвітню організацію.
На літературну ниву Шашкевич вступив 1835 р., надрукувавши у Львові оду до цісаря Франца І «Голос галичан». Наступного року в Перемишлі вийшла польською мовою полемічна брошура Шашкевича «Азбука і абецадло». Це була відповідь українського патріота на намагання української шляхти й клерикалів ввести в українську мову польську абетку.
Дбаючи про розвиток народної освіти, поводир «Руської трійці»склав 1836 р. першу «Читанку»українською мовою. Незважаючи на те, що потреба такої книжки для дітей давно назріла, цензура зустріла її вороже. Тільки в 1850 р. «Читанку»видав у Львові Яків Головацький — із того часу вона з успіхом використовувалась у початкових школах Галичини.
У1837 р. здійснилася заповітна мрія гуртка Шашкевича: в Будимі(Будапешт) з'явилася «Русалка Дністровая»—перша книга народною українською мовою в Галичині.
Матеріальні нестатки, постійне цькування влади вкрай погіршили здоров'я Шашкевича (з студентських років він хворів на туберкульоз). 1842 р. поет переїхав до Новосілок й остаточно закедужав. Смерть молодшого сина спричинила в нього тяжкі переживання і сприяла загостренню туберкульозу. Письменник втратив зір і слух, паралізований він ще кілька місяців страждав.
7 червня 1843 р. Маркіян Шашкевич помер.
Для нащадків не збереглося жодного прижиттєвого портрета Маркіяна Шашкевича. Його усний портрет подає М. Устинович: «Шашкевич був середнього росту, тонкою будови і м'ягеньких рис лиця. Синє і сумнеє око, юно русе волосся і ніжність постави надали його подобі щось дівочого. Високе його чоло було уже в молоді роки пописане плужком глибоких думок... На лиці одбивалась якась-то тужливість і терпіння...»
Художня спадщина Маркіяна Шашкевича невелика: три десятки поезій, романтичне оповідання «Олена»та переспіви та й переклади із староруської, чеської, польської і сербської мов.
Основні твори: збірка «Русалка Дністровая».
