Баннер партнерской программы Студворк 728x90
Баннер партнерской программы Студворк 240x400
Категории сайта
Мої статті [581]
тут есть все: Україна, 2012, поеми, твори, біографія, творчість, поети, ДРЮ, ДПА, ЗНО, реферати, тематика, біографія, вірші, література зі шкільної програми, поиск, скачать, новости, библиотека, бесплатно, видео, музыка, приколы, эротика, гороскоп, прогноз, фильмы, почта, реферат, софт, архив, погоды, серийник, ключик, курсовая, файловый
Случайные анекдоты
Наш опрос
Оцініть мій сайт
Результаты
Всего ответов: 49
Блок 5360
Блок 9037
Оцініть мій сайт
Результаты
Всего ответов: 49
Регистрация

Поиск



Главная » Статьи » Твори, оповідання » Мої статті [ Добавить статью ]

Молоде покоління в п'єсі А. Н. Островського "Гроза"

Молоде покоління в п'єсі А. Н. Островського "Гроза"

П'єса "Гроза" була написана А.Н.Островським в 1859 році, коли усе російське суспільство знаходилося в стані очікування майбутніх змін. У країні назрівав соціальний конфлікт між відживаючим свій вік старим консервативним світом патріархального устрою і народженим в надрах цього світу молодими прогресивними силами. Старий світ "темного царства" представлений в п'єсі багатою купчихою Кабановой і купцем Диким. Ще велика їх влада над оточенням, але вони вже починають відчувати пробуждедие чогось нового, чужого і ненависного ім. "Окрім їх, не запитавши їх, виросло інше життя, з іншими началами, і хоча далеко вона, ще і не видна гарненько, але вже дає себе передчувати і посилає нехороші видіння темному свавіллю самодурів", — пише Н. А. Добролюбов в статті "Промінь світла в темному царстві". Представниками молодого покоління в "Грозі" є Катерина, Борис, Тихон, Кучерявець і Варвара. Але чи усі вони і в якій мірі здатні дати відсіч тираненню самодурів? Чи уміє за себе постояти конторник Дикого Кучерявець, що сам, що славиться грубіяном і не бажаючий "рабствувати" перед хазяїном? "Я його не боюся, а нехай же він мене боїться", — хвастає Кучерявець. Але у своєму опорі він сам уподібнюється Дикому, на грубість відповідає грубістю. Як вважає Добролюбов, "Кучерявцеві нічого не варто посваритися з Диким: обоє вони потрібні один одному, і, стало Сыть, з боку Кучерявця не треба особливого героїзму для пред'явлення своїх вимог". Дочка Кабановой, Варвара, теж легко пристосовується до моралі "темного царства". Не бажаючи жити в неволі, терпіти владу матері, вона легко стає на шлях обману, який робиться для неї звичним. Вона стверджує, що інакше і жити не можна: увесь будинок у них на обмані тримається. "І я не обманщиця була, та вивчилася, коли треба стало", — виправдовується дівчина. "Роби, що хочеш, аби лише шито та крито було", — учить вона Катерину. Проте Варвара хитрувала, поки була можливість, коли ж її стали на замок замикати, втекла з дому, вирвалася на свободу з-під влади Кабана. Син Кабановой, Тихон, від природи простодушний і незлобивий. Він по-своєму любить і жаліє дружину, на думку Добролюбова, "в нім є совість, є бажання добра, але він постійно діє проти себе і служить покірним знаряддям матері". Ця слабохарактерна людина настільки змучена нескінченними докорами, настановами і моралями своєї деспотичної матері, що готовий стрімголов ударитися в розгул, залишивши у відчайдушному стані дружину, не уміючи і не бажаючи розуміти її мятущейся душі. Але задавлені під гнітом Кабани кращі якості Тихона не загинули остаточно. Смерть дружини будить їх від сну. Звільнившись нарешті від вічного страху і трепету перед матір'ю, Тихон уперше в житті наважується звинувачувати її. "Матуся, ви її згубили! Ви, ви, ви.". — у відчаї кричить він і у відповідь на її грізний оклик знову повторює: "Ви її згубили! Ви! Ви"! Перед лицем трагедії в нім народилося страшне розуміння, що життя в "темному царстві" гірше смерті. Кидаючись на труп дружини, він кричить в несамовитості: "Добре тобі, Катя! А я-то навіщо залишився жити на світі та мучитися"! З молодого покоління усіх слабкіший і жалюгідніший Борис, племінник Дикого. За своїм характером він дуже схожий на Тихона. "Борис — такий же по суті, тільки "утворений". Освіта відняла у нього силу робити капості... але воно не дало йому сили опиратися капостям, які роблять інші", — відмічає критик. Борис не здатний захистити ні себе, ні улюблену жінку. Усвідомлюючи своє безсилля, він тільки безпорадно кидається і голосить: "Ах, якби знали эт.і люди, як мені прощатися з тобою!. Ех, якби сила"! Ця безсила, слабохарактерна людина стає предметом великої пристрасті Катерини, натури чистої, піднесеної, поетичної. Як відрізняється вона від інших молодих людей Калинова! Усім ним в тягар кабала патріархальних засад "темного царства", але вони стоять на позиції життєвих компромісів, вони навчилися обходити гніт старших, кожен згідно своєму характеру. Але саме на тлі їх несвідомої і компромісної позиції морально високою виглядає Катерина, що страждає. Те, що прокинулося раптове почуття любові сприймається нею як страшний невибачний гріх. Молода жінка усіма силами опирається своїй "грішній" пристрасті, але не знаходить опори в цій боротьбі: "Точно я стою над прірвою, і мене хтось туди штовхає, а утриматися нема за що". Чужа щонайменшій брехні і фальші, Катерина не здатна на обман і удаваність. "Нехай усі знають, нехай усі бачать, що я роблю! Колі я для тебе гріха не побоялася, чи побоюся я людського суду"? — говорить вона Борису. Катерина не хоче і не може хитрувати, прикидатися. Це підтверджує сцена визнання в зраді. Ні гроза, ні лякаюче пророцтво божевільної барині, ні страх перед "геєною вогняною" не перешкодили героїні сказати правду. "Усе серце порвалося! Не можу я більше терпіти"! — так почала вона своє визнання. Для її чесної і цілісної натури нестерпне те помилкове положення, в якому вона опинилася. Жити аби жити — не для неї. Жити — це означає для неї бути самою собою. Її найдорожча цінність — це особиста свобода, свобода душі. Але після прилюдного покаяння у своєму гріху Катерині залишалося тільки підкоритися свекрусі, стати лагідною рабою свого чоловіка. Не могла ця волелюбна натура змиритися з такою долею. Вихід з нестерпного положення вона знаходить в смерті. Катерина — людина глибоко релігійний і богобоязливий. Оскільки згідно християнської релігії самогубство є великим гріхом, то свідомо вчинивши його, вона показала не слабкість, а силу характеру! Її смерть— виклик "темній силі", бажання жити в "світлому царстві" любові, радості і щастя. Як ні трагічний такий результат, Добролюбов відмічає, що "кінець цей здається нам відрадним...: в нім даний страшний виклик самодурной силі... з її насильницькими началами", що мертвлять. На думку критика, в образі Катерини утілилася "велика народна ідея" — ідея звільнення.
Категория: Мої статті | Добавил: Льоша (31.07.2012)
Просмотров: 387 | Теги: Молоде покоління в п'єсі А. Н. Остр | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
 
Ваш логин: Ваш пароль: