Баннер партнерской программы Студворк 728x90
Баннер партнерской программы Студворк 240x400
Категории сайта
Мої статті [581]
тут есть все: Україна, 2012, поеми, твори, біографія, творчість, поети, ДРЮ, ДПА, ЗНО, реферати, тематика, біографія, вірші, література зі шкільної програми, поиск, скачать, новости, библиотека, бесплатно, видео, музыка, приколы, эротика, гороскоп, прогноз, фильмы, почта, реферат, софт, архив, погоды, серийник, ключик, курсовая, файловый
Случайные анекдоты
Наш опрос
Який предмет вам подобається найбільше?
Результаты
Всего ответов: 96
Блок 5360
Блок 9037
Який предмет вам подобається найбільше?
Результаты
Всего ответов: 96
Регистрация

Поиск



Главная » Статьи » Твори, оповідання » Мої статті [ Добавить статью ]

Тема поета і поезії в ліриці Н.А.Некрасова

Тема поета і поезії в ліриці Н.А.Некрасова


Вже в 40е р. XIX ст., торкаючись цих мотивів, поет зіставляє свою Музу з простою жінкою з народу (стих. «Вчорашній день, годині в шостому»., 1848 р.). Цим самим Н. підкреслював народність своєї творчості і одночасно показував труднощі, з якими він зіткнувся на початку творчого шляху, борючись з цензурою. Муза його, немов молода селянка, бичем пошматована, батогом посічена, злісними словами спаплюжена. Через 4 роки у вірші «Муза» (1852 р.) поет розвиває ці оцінки своєї Музи. Н. порівнює свою покровительку з селянкою, що співає «в убогій хатині, перед димною лучиною, зігнутою працею, убитою журбою». Але Муза поета не лише уподібнена сільській трудівниці, але і названа «сумною супутницею сумних бідняків». Двічі вимовлене тут слово «печалі» дуже точно визначає одну грань характеру некрасовской Музи. Інша ж її грань - схильність до помсти. У 1855 р. Буде сформульовано визначення: «Муза мести і печалі».
Н. створює і свій роздум про творця - «Блаженний незлобивий поет» (1852 р.). Створене в пору «похмурого семиріччя», воно присвячене пам'яті тільки що Н.В.Гоголя, що померло. І, усупереч цензурному терору, веде боротьбу за «гоголевское» напрям в літературі. Прославляючи поета - «викривача натовпу», Н. у II частини вірша наділяє творця рисами пророка, якого «переслідують хули», але який твердо проходить свій «тернистий шлях». І хоча слово «пророк» ще не назване, але місія пророцтва, етика самопожертвування і служіння любові і правді тут чітко позначені.
Роздумуючи про художника-творця, Н. створює прославлений вірш «Поет і громадянин» (1856 р.), в якому образу Поета він надав деякі власні риси (відомі сумніви, коливання і покаяння). Узагальненістю відрізняється і фігура Громадянина, що вимагає від Поета відгуку на життєві конфлікти, активного служіння народу, захисту знедолених. Рядки «Поетом можеш ти не бути, але Громадянином бути зобов'язаний» сходять до декабристської поезії. Відгукуючись на суперечки про роль поета в суспільстві, які велися в журналістиці 1870х років, Н. створює вірш «Поетові(1874 р.). Н. не торкається тут теми страждання і мук. Для Н. життя, думка, творчість великого німецького поета прекрасні передусім тому, що в них він бачить прояв особи художника-судии, який керується вищими принципами моральності і краси. У вірші звучить заклик до бойового громадського служіння:
Озбройся небесними громами!
.Страчуй користь, вбивство, святотатство.
Зірви вінці із зрадницьких голів.
Але, напевно, найглибшим і виразнішим віршем на тему поета і поезії стає в ті ж 70ие роки »Елегія« (1874 р.). Це щира душевна сповідь, підсумок, що підводиться у кінці шляху. Тут немало коливань і сумнівів. Але ці сумніви долаються, хоча і ціною великої напруги. Н. не випадково рядки цього вірша вважав »найдушевнішими« і улюбленішими з написаних в останні роки життя. У них передано багато сокровенних його дум про сучасну дійсність, положенні народу і про себе. Осмисляя характер пореформених років, Н. приходить до невтішного висновку, що стара тема »страждань народу« не втратила своєї злободенності:
О, якби її могли постарити роки!
Проквітнув би божий світ!
Але доля народу, доля селян як і раніше залишаються обтяжливими і нестерпними. Багатьма своїми мотивами цей вірш Н. пов'язано з пушкінськими традиціями.
Роздуми про народ і про ліру, покликану оплакувати його лиха і трагічний рок, народжує проникливу строфу про поета і поезії. Вона є найважливішою і глибиннішою некрасовским самовираженням:
Я ліру присвятив народу своєму.
Можливо, я помру невідомий йому,
Але я йому служив - серцем я спокійний.
У цьому поет бачить роль і призначення поезії взагалі. Це призначення не лише в тому, щоб »натовпу нагадувати, що бідує народ«, щоб »до народу збуджувати вниманье сильних світу«, але і в тому, щоб звати народ до остаточного звільнення від рабства і надбання ним справжнього щастя (»Народ звільнений, але чи щасливий народ«?). І звертаючись до юнаків, поет зве їх сприяти цьому своїми активними діяннями. Так Н. виразив свою найважливішу творчу програму.
Підводячи остаточно підсумки свого шляху в чотиривірші »Музі« (1876 р.), повертаючись до мотиву ранніх віршів, Н. знову затверджує спорідненість своєї поезії простому людові. Муза, що прийшла до труни, - »сестра народу - і моя«! - вигукує поет.
Категория: Мої статті | Добавил: Льоша (02.08.2012)
Просмотров: 584 | Комментарии: 3 | Теги: Тема поета і поезії в ліриці Н.А.Не | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
 
Ваш логин: Ваш пароль: