У 1949 р. А. Дімаров видав першу збірку оповідань «Гості з Волині». Протягом 1950-1951 рр. митець навчався в Літературному інституті ім. М. Горького в Москві, у 19511953 рр. — у Львівському педагогічному інституті, а потім (1953-1956 рр.) — у Вищій партійній школі в Москві.
Закінчивши навчання, працював редактором у видавництвах.
А. Дімаров є автором нарису «Дві Марії»(1951), збірок оповідань та новел «На волинській землі»(1951), «Волинські легенди»(1956), «Через місточок»(1957), повісті «Син капітана»(1958), збірки повістей та оповідань «Жінка з дитиною»(1959), романів «Його сім'я»(1956), «Ідол»(1961), «І будуть люди»(1964).
Творчий доробок письменника складає кілька десятків томів. Важливіші з них: «Зінське щеня»(1969), «Містечкові історії»(1983), «На коні і під конем»(1978), «Вершини»(1986).
У 1981 р. роман А. Дімарова у двох книгах «Біль і гнів»був відзначений Державною премією ім. Т. Шевченка.
Найулюбленішим жанром письменника в роки творчої зрілості стали «історії»— сільські, містечкові, міські. Започатковані вони були збіркою «Зінське щеня»(1969), що народжувалась у поліському хуторі Малий Тікач, мешканці якого, як це й трапляється в усіх відстояних сільських громадах, «породичалися»з більшістю людських цнот і вад, зігріваючи і караючи ними не лише сусідів, а й самих себе.
У творчому доробку А. Дімарова також книги: «Постріли УляниКашук»(1978), «Сільськіісторії»(1987), «Містечкові історії»(1987), «Боги на продаж. Міські історії»(1988).
Анатолій Дімаров написав такі захоплюючі книжки для дітей, як «Блакитна дитина», «На коні і під конем», «Про хлопчика, який не хотів їсти», «Для чого людині серце», «Друга планета», «Тир-лик».
Основні твори: збірки «Сільські історії», «Містечкові історії», «Міськіісторії», збірка «Зінськещеня», романи «Ідол», «І будуть люди».