Дмитро спочатку вчився в сільській школі, потім у гімназії в Брест-Литовську, яку не закінчив, бо 1915 р. саме там проліг один з фронтів Першої світової війни.
1920 р. Д. Фальківський добровольцем вступив до Червоної Армії, три роки відслужив у органах Надзвичайної комісії Білорусії, про що не любив згадувати. Чимало творів так чи інакше допомагають зрозуміти мотиви, якими керувався поет у цей час, бо інших автобіографічних свідчень та матеріалів надзвичайно мало.
Демобілізувавшись 1923 р. за станом здоров'я, переїхав до Києва. Займається журналістською та творчою роботою.
3 1924 р. митець друкується на сторінках журналів «Червоний шлях», «Життя й революція», «Всесвіт», «Глобус»та інших.
Перша книжка поезій Фальківського «Чабан»вийшла 1925 р. Пізніше окремими виданнями побачили світ збірки поезій «Обрії»(1927), «На пожарищі»(1928), «Полісся»(1931).
Дебют Дмитра Фальківського було помічено. Схвальні відгуки на його адресу дав критик Б. Коваленко, якому імпонувала так звана «ідейно чітка»позиція поета. Фальківський потрапив спочатку до складу київської філії «Плугу», очолюваної С. Щупаком, а потім — до «Гарту», однак швидко порвав з ними.
Пробував шукати себе митець і в епічних жанрах («Краском», «Сількор», «Іоган», «Тов. Гнат», «Чабан»), але ці твори не задовольняли його потреб.
Д. Фальківський стає членом літературного угрупування «Ланка»(з 1926 р. — МАРС) та під впливом Б. АнтоненкаДавидовича, Г. Косинки, В. Підмогильного, М. Івченка, Т. Осьмачки та інших пише свої кращі поезії. Особливо поет зближується з Є. Плужником.
Через постійні закиди критики та невідповідність офіційній лінії Дмитра Фальківського з літератури було усунено. Виїзна сесія Московської Військової колегії Верховного суду СРСР 14 грудня 1934 р. засудила поета (а також Косинку, Буревія, Близька та ін.) до розстрілу. Вирок був виконаний 17 грудня 1934 р.
Основні твори: збірки поезії «Чабан», «Обрії», «На пожарищі», «Полісся».