У розповіді А.П.Платонова, Корова« ми знайомимося з хлопчиком Васей Рубцевим, сином путнього сторожа. Вася був добрим хлопчиком. Він вчився в четвертому класі і ходив в школу за п'ять кілометрів від будинку. Але він любив ходити в школу, »тому що, слухаючи вчительку і читаючи книги, він уявляв при своєму розумі весь світ, якого він ще не знав. Йому здавалося, що усі країни і люди давно чекають, коли він виросте і приїде до них«. Вася завжди прагнув дізнатися більше про предмет, який його зацікавив. »Його мучило, якщо він бачив який-небудь предмет або речовину і не розумів, чому вони живуть усередині себе і діють. 
Одного разу мати попросила сина зустріти нічний потяг. Вася відразу зрозумів, що з паровозом щось не так: машина буксувала. Хлопчик сам запропонував допомогу. Вася став нагрібати пісок в жменю і насипати на рейки :» Вугільний гар і волога з охолодженої пари падали згори на Васю, але йому було цікаво працювати, він почував себе важливіше за паровоз, тому що сам паровоз йшов за ним і лише завдяки ньому не буксував і не зупинявся«. Машиністові дуже сподобався працелюбний хлопчик. »Він з малоліття вже повна людина, а у нього ще усе попереду,« - подумав машиніст.
Вася дуже любив свою корову, він часто пестив і гладел її, сам поїв, сам давав корм і чистив в сараї. Корова була трудівницею. У неї було »велике худе тіло, яке було таким тому, що свою силу корова не збирала для себе в жир і в м'ясо, а віддавала в молоко і роботу«. Батько часто орав на ній землю, »корова уміла орати і була звична і терпляча ходити в ярмі«.
Коли у корови забрали теля, вона стала похмурою і нетямущою. Хоча корова і продовжувала працювати, молоко у неї пропало. Одного разу вона потрапила під потяг. Вася дуже горював і навіть написав про неї в творі: »Корова віддала нам усе, тобто молоко, сина, м'яса, шкіри, нутрощів і кісток, вона була доброю«.
Вася теж був добрим. Він працював не тому, що його примушували, а тому що отримував від праці задоволення. Адже не даремно говорять, що праця ушляхетнює людину. Тому він так написав у своєму творі про майбутнє життя :» Я хочу, щоб усім людям нашої Батьківщини була від мене користь і добре, а мені нехай менше«.
Мені сподобалася розповідь А.П.Платонова. Він викликає добрі почуття і примушує хвилюватися за його героїв.