Автор прагнув створити національний характер російської дівчини, проте в «Людмилі» це творче завдання не було pешенa. У «Світлані» той же сюжет про мерця розказаний Жуковским інакше. Моторошнуватий колорит оповідання, традиційний для романтичної «страшної балади», автор урівноважує поезією любовних переживань, щасливою розв'язкою. До поетичних відкриттів автора відноситься і образ героїні. У Світлані втілений характер російської дівчини - життєрадісною і діяльною, здатною до жертовної і вірної любові. Згодом в російській літературі неодноразово відтворювався цей тип героїні.
Сюжет про мерця упереджається у баладі побутової cценкой святочного ворожіння, а завершується «Світлана» пробудженням героїні від сну, поверненням в реальне життя і щасливою зустріччю з женихом. Побутове обрамлення містичного сюжету змінює характер твору в цілому. Історія про мерця з'являється як свого роду забава - не більше ніж страшна казка, розказана перед сном. В той же час сцена ворожіння дозволяє поетові відтворити риси російського національного побуту, народних звичаїв:
Раз у водохресний вечорок
Дівчата гадали:
