Поема М. О. Некрасова "Кому на Русі жити добре" створена в останній період життя поета (1863-1876 рр.). Ідейний задум поеми позначений вже в її заголовку, а потім повторюється в тексті: кому на Русі жити добре?
Головне місце в поемі займає положення російського селянина при кріпацтві і після "звільнення". Про суть царського маніфесту поет говорить словами народу : "Добра ти, царска грамота, та не про нас ти писана". Поет торкнувся злободенних проблем свого часу, засудив рабство і пригноблення, оспівав волелюбний, талановитий, сильний духом російський народ. Картини народного життя написані з епічною широтою, і це надає право назвати поему енциклопедією російського життя того часу. Малюючи численні образи селян, різні характери, він ділить героїв як би на два табори: рабів і борців. Вже в пролозі ми знайомимося з селянами-правдошукачами. Живуть вони в селах: За-платово, Дірявило, Разутово, Знобишино, Горелово, Неелово, Неурожайка. Їх об'єднує бідність, непримхливість, бажання знайти щасливого на Русі.